Про що мовчить, що пам’ятає Підгорецький замок

Інформація Львівської національної галереї мистецтв

Підгорецький замок
Підгорецький замок

Про що мовчить, про що пам’ятає Підгорецький замок, спустошений воєнним лихоліттям розкішний ренесансний палац із бастіонними укріпленнями в галицькій провінції? Можливо, про часи свого розквіту чи про травми двадцятого століття, яке жорстоко перекроювало тут кордони та людські долі?

До вересня 1939 року замок слугував і резиденцією, і помешканням, і приватним музеєм князів Сангушків. Після того як нацистська Німеччина напала на Польщу, а згодом і Червона армія підтягнулася до боїв за Львів, останній власник замку Роман Сангушко з великим поспіхом переправив значну частину колекції через румунський кордон, а звідти поромом до Бразилії. Оселившись у Сан-Пауло, він заснував там мистецьку фундацію, змушений покинути улюблений замок, «райське місце на землі», як часто називали його між собою у родинному колі.


1940 року, після приходу радянської влади, замок націоналізували та передали Львівському історичному музеєві. Та війна тривала, і 1941 року німецькі фашисти обладнали в палаці штаб Гітлерюгенду і склад боєприпасів. Одного разу частина їх вибухнула, зруйнувавши кілька стін. Але загалом Підгорецький комплекс пережив і жорстокі бої, і німецьких окупантів, і грабежі радянських військових. Після війни тут планувалося відкрити філію Львівського обласного історичного музею, але цього не сталося. Пам’ятка стояла порожня кілька років, а 1949 в ньому облаштували санаторій для хворих на туберкульоз, розділивши пишно оздоблені зали на клітки-палати.

У лютому 1956 року через недогляд персоналу інтер’єри палацу згоріли дотла, обвалився дах. Після пожежі палац був відремонтований лишень настільки, аби знову розмістити в ньому санаторій, який і діяв там до 1997 року. У тому ж році Підгорецький замок передали Львівській галереї мистецтв завдяки клопотанням громадськості та наполегливості Бориса Возницького, тодішнього директора Галереї. Музейники, реставратори та ентузіасти поступово відновлювали палац, мріючи створити в ньому музей інтер’єрів, повернути туди замкові цінності, які зберігаються у фондах Галереї, та його історії.

Але це тривалий і непростий шлях, бо сподіяна кривда і рани цього замку глибокі, незагойні. Понад 80 років тому у нього вийняли душу, позбавили його genius loci, духу місця, усі ці роки безперестанно калічили і руйнували, відібрали історію і змусили мовчати. 8/9 травня 1945 року не принесло перемогу над насиллям, а лише змінило один деспотичний режим на інший, означило перехід від однієї окупації до іншої. Нелегко позбутись оков і отямитись від завданих травм, але світло долає темряву, з’являються добрі люди з добрими намірами і вдихають життя, щоб подібне не ставалось ніколи знову.

За матеріалами Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького

Next Post

Новини за тиждень (відео)

Вітаю Вас! У програмі “Новини за тиждень” Ви дізнаєтеся про таке: – День пам’яті та примирення: вшанували пам’ять жертв війни, – Викрили чоловіка із Золочівського району, який поширював комуністичну символіку, – На місці пожежі виявлено тіло жінки, – Ліквідовували пожежу на електроопорі високовольтної лінії, – До Золочева з «Противірусним альбомом» […]
Новини