Поверхня Золочівського краю

Золочівський край має рівнинну поверхню. Враховуючи різницю висот над рівнем моря і розчленованість, виділяються декілька природних форм (карта на стор. 7).

На північному заході Золочівщини знаходиться природний район Мале Полісся. Це хвиляста з неглибокими розчленуваннями рівнина ,з середніми висотами 240-300 м над рівнем моря. Західну частину Івлочівського району займає так зване Пасмове Побужжя, що є частиною Малого Полісся.

У південно-західній і північній частинах Золочівського терену є пасмово-горбиста із широкими долинами та балками Подільська височина. Середні її висоти — 370-440 м. Подільська височина круто обривається до Малого Полісся, утворюючи декілька улоговин. На території району є Золочівська та Колтівська улоговини.

У межах Львівщини Подільську височину поділяють на такі природні частини: Гологори, Вороняки, Опілля. Золочівський терен охоплює Го-логори, Вороняки, а на крайньому півдні, у Поморянській зоні незнач­ну частину Опілля. Назва Опілля означає: територія, зайнята полями.

Гологори та Вороняки входять до складу Гологоро-Кременецького кряжу.

Гологірське пасмо бере свій початок  біля села Романів (Перемиш-лянський р-н) і простягається уздовж сіл Лагодів, Гологори, Словіта, Митулин, Новосілки, Червоне на Золочів.

Гологори — це розчленоване річками пасмо, що є західною частиною Гологоро-Кременецького кряжу і займає північ Подільської височини. Це найвищий природний район рівнинної частини Львівщини. Макси­мальна висота — г.Камула (471 м) знаходиться у Перемишлянському районі, а на території Золочівського району Гологірське пасмо знижується і має менші висоти. У центральній частині масиву Гологори виділяється гора Вапнярка (460 м). Ця гора знаходиться біля с.Новосілки і є витягнутим овальним підвищенням переважно з крутими схилами. Вапнярка — найвища точка Золочівщини.

На відстані 3 км від с.Червоне знаходиться Лиса гора (420 м). За­хідні і північні схили її круті, південні і східні — пологі. Тут збереглася лучно-степова рослинність.

Продовженням Гологірського пасма є масив Вороняки, що починається на північному сході від Золочева і є східною частиною Гологоро-Кременецького кряжу.

Назва масиву не зовсім зрозуміла. Адже село Вороняки знаходиться на Гологірському масиві. У багатьох географічних працях побутувала думка назвати цей масив — Верхобузьке пасмо. Проте назва “Воро­няки”, незважаючи на свою топонімічну неточність більш вживана. Отож, масив Вороняки простягається від Золочівської улоговини, яка розділяє його з Гологірським масивом на північний схід у сторону смт. Підкамінь (Бродівський р-н) і закінчується біля с.Боратин (Бродівський р-н). У межах Золочівського району Вороняки представлені вершинами: Біла гора (372 м), Свята гора (365 м), Жулицька гора (360 м). Середні висоти Вороняк 300-350 м. Поверхня розчленована. Є яри (дебри — місцева народна назва), балки.

Гологори і Вороняки мають певні відмінності, що полягають в абсолютних висотах та геологічних породах.

У Гологорах переважають вапняки і пісковики, стійкі до вимивання, а у Вороняках — піски, малопотужні пісковики і глинисті мергелі — менш стійкіші до розмивання.

Гологоро-Кременецький кряж є складовою частиною Головного Євро-пейського вододілу, який розділяє басейни рік Балтійського і Чорного морів. Головний Європейський вододіл простягається з Польщі і на території Львівської області проходить з північного заходу на південний хід, а в Золочівському районі проходить по масиві Гологори, південніше села Зарваниця до с.Плугів. Далі, оминаючи долини Золочівки і Західного Бугу повертає на північний захід у напрямку с.Ожидів Буський район). На цьому відрізку вододіл виражений досить не чітко.

Нa північний схід від м.Золочева майже на 12 км простягається понижений Сасівський терен з Колтівською улоговиною, для якої характерні найнижчі абсолютні висоти Золочівщини (240-280 м).