«Політичний резонанс від Василя Гулая» | 05.01.2019

Коли новорічний святковий настрій мав би перейти у робочі будні, а так не хочеться, і за звичкою, «давайте після свят», а Різдво Христове вже невпинно наближається, опановуючи своєю особливою атмосферою, де будь-які міркування про політику й політику видаються цілком недоречними, дозвольте привернути Вашу увагу до важливого у світі, Україні та на львівській периферії у 2018 році із продовженням у Новому 2019 році.

СВІТ
Напевно, що найбільше турбувало й викликатиме зацікавлення у глобальному вимірі, так це подальша поведінка лідера найсильнішої світової держави президента США Дональда Трампа. Про окремі знакові події та явища, які матимуть своє продовження цього року поговоримо докладніше в наступних колонках, а зараз лише один момент, жартома чи всерйоз – «Не будьте як Дональд Трамп»!!!. Це я до того, як він відповів на телефонне питання 7-річного хлопчика про те, чи існує Санта Клаус, назвавши таку віру «маргінальною».
Вірте в диво, працюйте на те, щоб це диво стало реальністю та по-справжньому насолоджуйтеся дивними моментами святкового спілкування!!! Від щирого серця зичу цього Вам у Новому 2019 році!

УКРАЇНА
Дивом, яке вже стало реальністю та матиме значення не тільки для України та українців є підписання сьогодні Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію Православної Церкви України. А про «модернізацію» візантійської політичної традиції у реаліях офіційного старту 31 грудня 2018 року президентської виборчої кампанії у нашій державі матимемо можливість поговорити докладніше вже в наступні рази.
А зараз про розчарування року, можливо найбільше особисте. Мені ще й сьогодні, десь за тиждень, важко в це повірите, але це факт – одним із перших про підтримку чинного Президента України Петра Порошенка заявив Геннадій Кернес.
Чи має право громадянин України Кернес Г. А. підтримати претендента в кандидати на посаду Президента України Порошенка П. О.? Так, безумовно.
Чи має право міський голова Харкова Г. Кернес використовувати звичний для себе адміністративний ресурс, «мережі», підкуп виборців для підтримки кандидатури П. Порошенка? Права не має, але буде це робити, як й робив на підтримку й чинного Президента та ще раніше його «легітимного» попередника, бо не покараний за свої попередні зловживання.
Але найбільше дивує те, що ці слова, делікатно висловлюючись, одіозного, більш відомого в певних колах як «Гепа», Геннадія Кернеса не отримали жодної реакції в штабі/штабах Петра Порошенка, я вже не кажу про їхню публічну відмову від «послуг» цього новонаверненого адепта «життя по-новому».
Перепрошую за емоційність, але коли особа, проти якої закрили кримінальне провадження за викрадення та катування учасників харківського Євромайдану взимку 2013-2014 рр. «через відмову державного звинувачення від підтримання звинувачення» (цілковита новела «реформованого» українського правосуддя, бо 19 (спеціально пишу прописом і великими літерами ДЕВʼЯТНАДЦЯТЬ) процесуальних прокурів у кримінальному провадженні впродовж тижня не зʼявлялися до суду (!!!), не вважаю за можливе мовчати та не звертати уваги на те, що сумнозвісну тріаду «широмасштабна Пропаганда» + «жорсткий Адмінресурс» + «відкритий Кримінал» як виборчі ресурси ми вже проходили! То хто ж тоді прагне реваншу в нових квазідемократичних «шатах»?
Замість цього маємо черговий прояв технології відвернення уваги. Напевно ніхто не зробив такої реклами каналу «1+1» у післяноворічний прайм, як ті, хто за радянською звичкою не побачили (скільки б нам не подавали успіхи позірної «декомунізації») новорічне звернення («…за кілька хвилин до того, як кремлівські куранти вдарять початок нового року…» й привітання у стилі генсеків Політбюро ЦК КПРС), а отримали в ці хвилини достатньо епатажну заяву про участь Володимира Зеленського у президентських виборах 2019 року (до речі, новорічне звернення Президента П. Порошенка було таки ретрансльовано на «1+1» за 5 хвилин по тому).
Чи має комерційний канал право на власну редакційну політику? Чи має право власник впливати на роботу свого медіа? Зрештою, чи є в Україні свобода слова? Коротко, на мою думку, нам час не на інформаційних кампаній відвертати увагу, а на рівні реальних справ та змін інституційно-ціннісних засад відходити від негативного історичного досвіду радянського минулого (про окремі позитивні моменти розмова ще в майбутньому), а не замінювати їх українізованими ерзацами.
І ще одне. В запалі інформаційної атаки, особливо на сторінках Фейсбуку, дехто із поважних авторів згадував нібито про зневагу до інститутів, що формують державу, сакральність влади і т. д. Змушений нагадати на що перетворилося прагнення восени 2013 року дотримуватися традицій й ритуалів через встановлення «Ёлки».
Не вважаю себе особливим поціновувачем творчості «95 кварталу» та не маю наміру голосувати за потенційного кандидата у Президенти України Зеленського, але одночасно хотів би побажати прихильникам недодекомунізованих традицій у Новому 2019 році, принаймі, повторити «історію успіху» «Студії 1+1», «95 кварталу» та особисто В. Зеленського, разом чи без Ігоря Коломойського та окремо поважати вибір частини своїх співвітчизників, які достатньо чисельно проголосують за цього кандидата на президентську посаду, чи не в останню чергу наперекір всьому, що намагався коротко описати вище.
Бо, на разі, як не переформатовуй колишній телеканал «Тоніс» «Саші Стоматолога» Януковича-молодшого в «Прямий» екс-регіонала В. Макеєнка із парафіновими «зірками» російського пропагандистського ТВ на площадку маніпуляцій проти реальних опонентів чинного Президента, а в другий тур Порошенко потрапляє хіба за підтримки таких «VIP-агітаторів», як минуло тижнево зголошений Геннадій Кернес. Будьмо відверті!
Тому маємо черговий етап спеціальної інформаційної операції внутрішньополітичного спрямування. Першим та досить «вдалим» її обʼєктом вже став А. Гриценко, в якого за неповних півроку із 12-15 % потенційного рейтингу «зрізали» до 5-7 % та 4-5 місця в переліку лідерів кампанії. На черзі, В. Зеленський. Хоча й останній зовсім не випадає грати роль чергової «жертви», а враховуючи залучені ресурси І. Коломойського та інших цікавих постатей, герць обіцяє бути видовищним!
Зрештою, чому олігарх Порошенко має право висувати самого себе, олігархи Медведчук та Фірташ, підтримуючи першого, висувають свого кандидата – Юрія Бойка, олігарх Ахметов – знову ж підтримує першого, висуває зручного для нього Олександра Вілкула… і т. д. по інших бенефеціаріях чинного гібридного політичного режиму в Україні, а чому олігарх Коломойський такого права немає?
А вибір завжди за нами як критично мислячими виборцями, якими б витонченими не були маніпулятивні технології. Чи не так?
Лише цими днями можна спробувати з максимальним наближенням до обʼєктивності оцінити чи не останню масштабну виборчу репетицію до президентського «часу Х» – перші вибори до обʼєднаних територіальних громад 23 грудня 2018 року, коли в 78 ОТГ 13 областей мали обрати відповідних голів та понад 1600 депутатів.
Не буду перенавантажувати уважного читача офіційною статистикою, а спробую зупинитися на актуальних, сподіваюсь не тільки для мене, моментах:
по-перше, як й ці вибори, так й попередні вибори до ОТГ 2016-2018 розглядалися як владою (насамперед основною, але далеко не єдиною «партією влади» Блоком Петра Порошенка «Солідарністю») та опозицією, різноспрямованою у загальнонаціональному політичному вимірі та локальних проявах, де провідну роль відігравало й продовжує лідирувати Всеукраїнське обʼєднання «Батьківщина», «як останній рішучий бій».
Виходячи з цього, ще до оголошення офіційних результатів БПП та «Батьківщина» прагнули першими подати себе переможцями;
по-друге, у прагненні максимальної капіталізації партійного бренду основні дійові особи всіх, зокрема й крайніх місцевих виборів, намагалися «порівняти непорівнюване», а саме доповнити партійну належність обраних на пропорційних засадах депутатів міських ОТГ депутатами, обраними за мажоритарною системою у набагато переважаючих селищних та сільських громадах;
по-третє, доволі часто на локальному рівні члени однієї родини формально репрезентували / представляють різні загальноукраїнські політичні сили;
по-четверте, «феномен» самовисуванців як обʼєктивної реальності недостатньо партійно структурованого українського суспільства, особливо на місцевому рівні та потенційний ресурс для будь-якої колишньої / теперішньої / майбутньої «партії влади»;
по-пʼяте, гарну активність й не погані результати показали умовно кажучи партій другого ешелону, які представлені чи поодинокими народними депутатами України, або серед їхніх однопартійців присутні тільки місцеві лідери в кількох «базових» областях – «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП», Аграрна партія України, «Наш край», «Громадянська позиція», «Черкащани», Українська Галицька партія та ін.;
по-шосте, з огляду на оголошенні в наступні три місяці з десяток проміжних та повторних виборів, особливий резонанс становитиме склад коаліцій більшості в обраних 23 грудня 2018 року радах ОТГ та цілком очевидні переформатування місцевої влади під результати президентських виборів – від номінальної орієнтації на БПП за рахунок значного числа самовисуванців та лояльних до Банкової політпроектів («Наш край», Аграрна партія України та навіть Радикальна партія Ляшка та ін.) до фактичного переходу влади в руки місцевих осередків «Батьківщини» в союзі з меншими партіями, наприклад, УКРОПом, «Громадянською позицією», НРУ та ін.

ЛОКАЛЬНЕ

Отже, вже декілька днів можемо аналізувати офіційні результати виборів голів та депутатів пʼяти обʼєднаних територіальних громад на Львівщині: Бібрської (Перемишлянський район) та Радехівської міських громад, Лопатинської (Радехівський район) й Меденицької (Дрогобицький район) селищних громад та Зимноводівської (Пустомитівський район) сільської громади.
Нагадаю, що в нашій премʼєрній в прямому ефірі програмі 23 грудня 2018 року завдяки технічній підтримці інформаційного порталу «Золочів. нет» коментувати перебіг голосування мали можливість безпосередні учасники виборів у Радехові та Бібрці, де, зокрема в останній розгорталися найзапекліші баталії.
Підсумки:
головою Радехівської міської ОТГ став кандидат від БПП «Солідарність» Степан Коханчук;
Бібрської міську ОТГ очолив самовисуванець Роман Гринус;
головою Меденецької селищної ОТГ обрали кандидата від БПП «Солідарність» Володимира Шулака;
на чолі Лопатинської селищної ОТГ став висуванець «УКРОПу» Олег Микитин;
на виборах голови Зимноводівської сільської ОТГ переміг кандидат від БПП «Солідарність» Володимир Гутник.
Виходячи із аналізу перебігу виборчого процесу та результатів голосування у вказаних 5 ОТГ можу говорити, зокрема, в проекції на Золочівщину, наступне:
по-перше, обласна влада попри позірну публічну критику не активних процесів формування обʼєднаних територіальних громад в окремих районах, у т.ч. Золочівському, пішла на вибори лише в тих громадах, які були затверджені далеко не досконалим, але «політично доцільним» Перспективним планом та там, де додатково могла розраховувати на перемогу своїх висуванців й в принципі з рахунком 3:2 не прогадала;
по-друге, адміністративний ресурс та чорний «PR» від тих, хто не бояться бути виявленими силовими структури та притягненими до відповідальності теперішніми судами були та залишаються вагомими, але не вирішальними для долі виборів;
по-третя, ще до оголошення офіційних результатів в інформаційному просторі зʼявилися «джинсові» повідомлення із маніпулятивним контекстом, на взірець, «Жоден представник «Батьківщини» не став головою ОТГ: 3 з 5 від БПП»;
по-четверте, в політичний виборчий двобій БПП – «Батьківщина» у двох міських громадах, активно включилися, посиливши свої результати 2015 року, «УКРОП» й «Громадська позиція» та вперше ввійшла в число місцевих депутатів «Українська Галицька партія», а в ролі аутсайдерів опинилися одні із фаворитів минулих виборів – «Свобода» та «Самопоміч»;
по-пʼяте, виходячи із партійного складу новообраних рад можна прогнозувати перманентну боротьбу із посиленням після цілком очевидного другого туру президентських виборів у квітні 2019 року та підсумків парламентських виборів жовтня ц. р.
Такими можуть бути далеко не всі варті уваги політичні події останнього часу, а тому раджу уважно слідкувати на анонсами наступних прямих ефірів на «Золочів. нет».
Має бути ще цікавіше!
Заохочую до дискусії на порталі «Золочів. нет» та на сторінках у мережі Фейсбук!
Додатково: ел. пошта: Politrezonans@gmail.com
Ведучий рубрики професор,
доктор політичних наук,
Василь Гулай