Побудова перших храмів у Золочеві

Побудові першої церкви і костелика, як і заснуванню двох парафій, Золочів завдячує Сененським, тому що в податкових списках 1515 року є зазначений «піп» – особа грецького обряду. (Але це не значить, що мешканці Золочева – русини не мали своєї парафії і священика до 1515р.), щодо римо-католицької парафії і костела, то перші згадки знаходимо у судових  документах, де Станіслав Сененський судиться з золочівським римо-католицьким парохом за десятину. Маючи конфлікт з ксьондзом, які його викляли з приводу чужеложтва, нешлюбного життя з Доротою із Сандомира, продав Золочів 3 лютого 1532 р.  яворівському старості Андрієві Гурці.

Пізніше своїм закріпленням в Золочеві поляки завдячували Собеським. До того часу існував у Золочеві тільки малий дерев’яний костел, а на початку  XVII ст. постав золочівський деканат, як один із семи, який належав до Львівської римо-католицької архидієцезії.

Батько короля Яна ІІІ Якуб особливо захоплювався Золочевом. Тут померла його перша дружина Маріанна Вишньовецька, і дві дочки від цього шлюбу.

Тут побачили світ троє дітей Теофілії Данилович (його другої дружини). Це: Марек, Софія і Катерина. Якуб вшанував народження дітей будівництвом нового костела протягом 1624 – 1627рр.

Це видно з листа Якуба Собеського до єпископа Львівського Яна Короля Чолганського.

Одночасно він фінансує будівництво костелів у Поморянах, Зборові і Озерній.

Золочівському костелу дано назву «Воскресенський». Так побажав його фундатор, крайчий коронний і староста красноставський Якуб Собеський.

Крім костельного устаткування, одержала золочівська римо-католицька парафія в 1627 р. у власність село Єлиховичі, фільварок коло тернопільської брами, став у Городилові, дім для ксьондза з садом і городом. Церковні служби мали платню і право користуватись лісами і пасовиськами.

Вже в 1627 р. існувало при фарнім костелі два братства: св. Рожанця і св. Анни. За матеріальну допомогу клир фарного костелу відправляв Служби Божі за померлих (заупокійні) і живих (прохальні) членів роду Собеських.

У костельних документах цікава інформація. У випадку небезпеки перед ворогом срібло костелу складали у бочки і закопували. Якуб Собеський був фундатором дзвону, що знаходився в парафіальному костелі. Після великої пожежі в 1691 р. згоріло місто, костел, дзвіниця. Новий дзвін було вилито у гданську сином Якуба Собеського (Якуб помер в 1646 р.), королем Яном ІІІ у 1693 р. На дзвоні вибито королівський герб і дві медалі з портретами короля Яна ІІІ, його дружини Марії Казимири з латинськими написами та контурами ангелів над ними.

Подібний дзвін часів Яна Собеського зберігся в Поморянах.

Золочівський парафіальний костел, побудований Яном Собеським під тиском австрійського уряду, було переведено у церкву (теперішня Воскресенська церква).

В цій церкві у підвальному приміщені так і покояться три труни з прахом Маріани Вишньовецької та її дочок.

Римо-католикам було віддано костел Піярів, який був побудований у 1731 р. цей костел недобудований, має тільки одну вежу з хронометром (годинником), а згідно з проекту мало бути дві вежі.

У зв’язку з тим, що прибули Піяри в 1731 р. по ініціативі королевича Якуба, він і піклувався про них відповідно. Згідно пропозицій війта землю, яку називали Підвійтям, разом з навколишніми луками віддано Піярам під будову костела і колегіуму. Віддано також ставок, млин з одним колесом, лани при дорозі до Ремезовець і Сасова, сіножаті в Беневі і Струтині, струтинську пасіку.

З маєтків королевича Якуба виплачувалось колегії о. Піярів 400 польських злотих щорічно. А згодом отримали вони і права на село Зарваницю. Потрібно віддати Піярам належне, що вони внесли свій вклад у розвиток освіти на Золочівщині. Вони заснували школу, і в урядовому рапорті 1782 р. у ній значилось 500 учнів.

Але в 1785 р. піярівські землі віддано в оренду, а школу закрито.

Подібна доля торкнулася і ордена Реформаторів, введеного у Золочеві Михайлом Казимиром Радзивілом (власником міста). Їх наділили маєтком вельможі Вишневецькі, о. Реформатори мали в Золочеві свою лікарню, костелик, які потім було конфісковано і передано військовим. В 1793 р. розміщувався там ескадрон гусарів, а через шість років будинки ці були відремонтовані і розмістилася в них чоловіча школа.

Про вірменську церкву згадувалось у VIІI розділі.

Після смерті останнього вірменського священника Василя Дем’яновича у 1800 р. Парафію вірмен було закрито, а всі матеріальні і церковні цінності передано в релігійний фонд.

Коли з’явилась Золочівська церква св. Миколая, точних даних немає. Відомо лише, що руська парафія існувала вже на початку ХVI ст.

Без сумніву, церква св. Миколая відноситься до найстаріших будівель міста. Русинів було 2000 (на той час усіх мешканців української національності називали русинами). У зв’язку із збільшенням української громади, враховуючи, що церква св. Миколая стала замалою для русинів, австрійський уряд приймає рішення про передачу костелу о Піярів греко-католикам. Розпорядження про передачу піярського костелу було видане 8 листопада 1787 р., але справа його передачі затягнулася. Справу неодноразово вирішив суд, бо монастирські будівлі і майно були власністю поляків. І тільки в 1838 році не монастирський (попіярський), а парафіальний костел (Воскресенську церкву) зайняла руська громада, тобто греко-католицька парафія.

Духовним отцям греко-католицького віросповідання були надані унією одинакові права з римо-католиками. Вони теж мали маєтки-фільварки.

Так було не тільки у Золочівській, а й у Жовківській, Поморянській і Тернопільській волостях.

Руських отців було звільнено від податків і данин за утримання тварин і бджіл, від торгівлі.

Вони наділялись правами варити пиво і спиртні напої, але тільки для себе, а не для продажу. Користувались правом вільно рубати ліс і т. п.

По вулиці Львівській у 1782 р. знаходився руський шпиталь. Незважаючи на те, що греко-католицьких парафіян парафіяльних шкіл не було, кілька парохів вчили дітей грамоті і церковному співу.

Перший молебний дім отців Василіан існував уже в 1665 р. при львівській дорозі. В реєстрі руських законів 1724 р. є відомості про їх монастир і маєтності. Однак їх теперішня церква побудована 1862 р. співвласниця Золочева графиня Луція Комарницька щедро фінансувала будівництво цієї церкви. А 1834 р. перерахувала на утримання монастиря о. Василіан 6000 срібних.

Можна зробити висновок, що у ХVIІI ст. збільшилась кількість греко-католицьких культових споруд, значно зросла греко-католицька громада, п римо-католицькі релігійні представництва Реформаторів і Піярів зовсім щезли. Але у місті залишився монастирський костел зі своєю школою і досить чисельна громада римо-католицького віросповідання.