Підлисся

Село Підлисся, що мальовниче розкинулось біля підніжжя Білої Гори, – батьківщина українського поета М.Шашкевича (1811-1843), який увійшов в історію ук­раїнської культури як духовний просвітитель, натхнен­ник національного пробудження Галичини.

6 листопада 1811 року в сім’ї священика народився видатний культурно-громадський діяч, письменник-демократ і зачинатель нової української літератури на західноукраїнських землях. Маркіян Шашкевич разом із друзями-однодумцями Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким організували гурток “Руська Трійця”, який повів боротьбу за збереження української мови, відстояв українську абетку і фонетичний правопис. Року 1837 видав першу в Західній Україні книжку українською мовою – альманах “Русалка Дністровая”, уклав першу українську читанку. Рік виходу альманаху – визначна віха в історії української літератури.

Альманах “Русалка Дністровая” в експозиції музею у с.Підлисся

Помер М. Шашкевич 07.06.1843 р. і похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Із нагоди 175-ої річниці від дня народження поета у с. Підлисся відкрито музей-садибу М. Шашкевича. У святі взяло участь чимало гостей, серед них Олесь Гончар і Дмитро Павличко. Вони посадили біля музею тополю. Росте вона і нині, набирається сили української землі.

Музей-садиба Маркіяна Шашкевича – куточок ма­льовничої підлисецької природи з хатою і господарсь­кими будівлями, із залишком саду, криницею та розлогими старезними дубами, які оспівав поет. Посеред двору на високому п’єдесталі – погруддя Маркіяна Шашкеви­ча, який ніби зустрічає відвідувачів…

Погруддя Маркіяна Шашкевича

Будівлі садиби (ха­та, стодола, шпихлір) відновлено на основі архівних і літературних джерел та аналогів типових садиб першої половини XIX ст. Експозицію музею створили праців­ники Львівської галереї мистецтв, де використали мемо­ріальні речі, рукописи і видання творів М. Шашкевича, тогочасні книжки, часописи, предмети побуту, що пода­рували вчені, письменники, колекціонери.

Експозицію розгорнуто у чотирьох кімнатах. У двох виставлено експонати, що розповідають про життя і творчість М. Шашкевича, а в двох інших – відтворено західноукраїнський побут першої половини XIX ст., ство­рено умови, у яких минало дитинство славного галича­нина.

Дерев’яний храм Преображення Господнього (1735р.) у с.Підлисся, пам’ятка архітектури

Земля Золочівського краю вабить і зачаровує мальовничими пейзажами віковічних лісів.

Року 1911 з нагоди 100-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича на Білій Горі у с. Підлисся, на кошти, що зібрав народ, було встановлено величний пам’ятник у вигляді хреста на масивному гранітному постаменті.

Із висоти Білої гори на Золочівщині відкривається чудовий краєвид Золочівської землі. Звідси на захід здіймаєтьсь величний замок князя Лева, а на схід ведуть шляхи до Золотоверхого Києва, на північ розкинуті Надбужанські низини та простори Волині, а на південь – синіють лісисті Карпати.

Літературно-мистецьке свято на Білій горі 2005 року

Висота пам’ятника становить 25 м. Він символізує праг­нення до сонця, правди, освіти, культури, прогресу. Від­тоді, традиційно, щороку влітку відбувався багатолюд­ний похід на Білу Гору, щоб вшанувати Будителя Га­лицької землі. Останнє Маркіянове свято відбулося 14 вересня 1941 року. Влаштувало його товариство ім. М.Шашкевича у Золочеві під керівництвом адвоката Теодора Ваньо.

Був в історії Золочівщини і такий період, що до Маркіянового хреста неможливо було доступити через кор­дони міліції були навіть спроби його зруйнувати за допомогою тракторів, але не вдалося.

Від часу проголошення незалежності України відно­вилось паломництво на Білу Гору; яка стала другим Каневом, місцем традиційних прощ. Щороку в першу не­ділю серпня сюди приїжджають та приходять тисячі і тисячі людей, щоб віддати шану нашому великому зем­лякові Маркіянові Шашкевичу.
 
Шуми, вітре, шуми, буйний,
На ліси, на гори,
Мою журну неси думку
На підлиські двори.

Там спочинеш, моя думко,
В зеленій соснині,
Журбу збудеш, потішишся
У лихій годині.

Там ти скаже дуб старенький
І єдин, і другий,
Як там жив-єм ще маленький
Без журби, без туги.

Там ти скаже та соснина
Й всяка деревина,
Як там грало серце моє,
Світала година.

У садочку соловійчик
Щебетав пісеньки,
Розвивав ми пісеньками
Літа молоденькі.

Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне;
Не так щастя, як той води
Моя душа багне.

Підлисецька горо біла!
Як тебе не бачу,
Так ми тяжко, так ми сумно,
Що трохи не плачу.

Веселая сторононько!
До серця-сь припала,
Душа тебе, як милого
Мила забажала.

Там-то любо, там солодко,
Весело і мило!
З миленькою у любощах
Вік би ся прожило!

 

Залишити відповідь

Next Post

Відбувся виїзний прийом громадян до Скварявської сільської ради

20 липня 2011 року перший заступник голови Золочівської райдержадміністрації Михайло Бучковський провів виїзний прийом громадян Скварявської сільської ради за участю керівників та представників управління праці та соціального захисту населення Золочівської РДА, юридичного відділу апарату РДА, управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі, управління Держкомзему у Золочівському районі, редакції газети “Народне […]