Він нас не кинув. Він покинув нас,
Хоча робити це ще не збирався.
Чому так швидко збіг Андрія час?
Такий міцний ланцюг – і обірвався?!
Знов ДТП. Який, Вкраїно, раз,
Назавжди гинуть кращі. Ба – найкращі.
Або молоковоз, або КАМАЗ –
І знов нема людини в хижій пащі.
Клубок у горлі. Жаль. А слів нема…
Затерпло серце від німого болю.
Андрій, чи Скрябін, а чи так – Кузьма –
Завжди і всюди був лише собою.
І зойкне ще не раз телеекран.
Нової пісні більше не напише…
Таке пронизливе й щемке синівське «Мам».
Усі концерти – вже тепер колишні.
І обірвалась пісня – сорок шість…
Ідіть до друзів, поки є до кого.
Бо кожен тут, як бачимо, лиш гість,
Що залишає слід або дорогу.
Він так хотів на небо зазирнуть
Й побачити, як рідним там живеться.
Тепер же сам пішов у довгу путь,
З якої вже ніхто не повернеться.
Прийшов у світ цей Скрябін недарма.
Його країна нині – вся в руїнах.
Небесній сотні заспівай, Кузьма!
Ви ще поборетесь за нашу Україну!
Леся Сидорович 03.02.2015
