Очевидці засвідчують, що бачили дивні спалахи, які просвічують темряву і походження яких важко пояснити, спираючись на наукові дослідження. Розповідають також про вогонь, який у перші хвилини після появи не пече. На цей вогонь чекають довго, кілька або кільканадцять годин, у натовпі, який щільно заповнює храм Гробу Господнього в Єрусалимі – одні моляться в тиші, інші співають пісень, ще інші – це туристи, які хочуть побачити це диво. Є й такі, які засвідчують, що за кілька секунд до з’яви видимого полум’я «запалюється» серце людини, і ти вмить розумієш – це диво Господнє…
Перші письмові згадки про сходження Благодатного вогню в каплиці над Гробом Господнім одні дослідники датують IV, а інші – щойно ІХ століттям. Усне передання говорить, що вогонь на місці поховання і воскресіння Ісуса Христа бачив ще апостол Павло. Отож, навіть якщо за першу дату появи вважати ІХ ст., ніхто не може заперечити, що він з’являється вже друге тисячоліття, і відбувається це диво щороку у велику суботу (за календарем Східної церкви).
Храм Воскресіння, який називають також храмом Гробу Господнього, вирішили вести у IV ст. Костянтин і його мати Олена саме на місці, де був гріб Ісуса. Пізніше храм кілька разів перебудовували. Тому сьогодні це величезний архітектурний комплекс, що має кілька рівнів. Каплиця над Господнім Гробом збудована посередині храму, який має форму ротонди. У ротонді може вміститися кілька тисяч людей, а сама каплиця називається Кувуклія, що означає «царська спальня». Вона невелика – шість метрів у ширину і вісім у довжину. Усередині Кувуклії є два приміщення. Перше – це каплиця Ангела. З неї входимо до другої кімнати – похоронної печери. Майже половину її приміщення займає камінь, на якому спочивало тіло Ісуса.
Прочани збираються біля Кувуклії вже у Велику П’ятницю, бо вже наступного дня може й не бути місця всередині храму, який розрахований приблизно на 15 тис. осіб. Ті, які не помістилися в храмі, займають площу коло святині. Люди стоять один біля одного. У руках тримають пучки великодніх свічок – це 33 тоненькі свічки, з’єднані між собою. Всі чекають, адже сходження Благодатного вогню відбувається переважно між 13-ою та 15 годиною за місцевим часом. І що особливо, православному патріарху.
У Велику суботу о 10-й годині ранку цілком вимикають освітлення в храмі Гробу Господнього, гасять усі свічки і лампади. Після того спеціальна комісія перевіряє, чи в Кувуклії немає штучних джерел вогню й опечатує вхід великою восковою печаткою. Як не дивно, процедуру перевірки здійснюють не християни, а мусульмани та євреї – представники місцевої мерії та поліції.
Люди, що зібралися у храмі, моляться по-різному. Напевно, найколоритнішою є молитва молодих арабів-мусульман, які дуже емоційно співають, танцюють, б’ють у бубни, звертаючись з проханням до Господа про дар Благодатного вогню. Близько 13-ї години до храму прибуває православний патріарх Єрусалиму у супроводі представників різних християнських конфесій. Відбувається спеціальна процесія, після якої патріарх зупиняється перед входом у Кувуклію. Він знімає із себе всі ризи і залишається тільки у білому полотняному стихарі. Його перевіряють, чи, бува, не заховав сірників або чогось іншого для розпалення вогню. Так у цьому простому вбранні, з незапаленими свічками у руках, патріарх заходить до каплиці гробу Господнього. Там він молитиметься на самоті, аж поки над каменем не з’явиться дивне світло, від якого патріарх зможе запалити свої свічки. Ця молитва може тривати як декілька хвилин, так і кілька годин.
Очевидці кажуть, що тоді, коли патріарх молиться у різних місцях храму з’являються яскраві спалахи блакитнуватого кольору, начебто вогники, які танцюють у просторі. Ніхто не може сказати, яким чином спалахують ці вогники. Єдиним поясненням того є надприродне диво. Так само тільки дивом можна пояснити те, що вогонь сходить над каменем гробу Господнього і тільки православному патріарху. Історія знає випадки, коли отримати цей благодатний дар намагались представники інших конфесій, проте нічого не виходило… і тільки молитва патріарха східного обряду творила справжнє диво. Патріарх Єрусалиму виходить із каплиці і передає вогонь іншим. Запалюється весь храм. Люди обводять цим вогнем свої обличчя і цим засвідчують, що він не пече. Також не було жодного випадку загорання у храмі, хоча в такому натовпі людей дуже легко могло б загорітись чиєсь волосся чи одяг.
Ось що говорить один із прочан: «Не знаю, як описати цей вогонь. Вогонь був радісним. Я провів смолоскипом із тридцяти трьох свічок зовні своєї руки – вогонь не обпік, але наприкінці ледве кольнув. Із радості я скрикнув: не пече!»
Після урочистості в храмі відбувається торжественний хід з Благодатним вогнем вулицями Єрусалиму. На чолі колон ідуть стражі у формах турецьких солдатів із запаленими факелами. Лампади з вогнем несуть до своїх домівок також місцеві мусульмани, бо щиро вірять, що цей вогонь – неземний.
Вогонь літаками транспортують до різних країн. Він також прибуває і до України. Можливо і до Вашої церкви прибуде лампадка чи свічка, запалена від Благодатного вогню. Тож нехай цей Благодатний вогонь принесе у наші серця любов, віру, віру у те, що з Божою допомогою ми зможемо усе здолати, усе перетерпіти, як перетерпів Господь наш Ісус Христос і з чисттим сумлінням зустрінемо Світлий празник Воскресіння.
А що на все це кажуть прискіпливі науковці? Багато хто визнає, що сходження Благодатного вогню є надприродним і не підлягає ні вивченню, ні коментарям. Є, звісно, й такі, що шукаютьпідступу, підозрюють церковних діячів у змові. А для віруючих – це диво, а диво неможливо пояснити. Чому воно є і як перемінює серця людей – так і залишається таємницею.
Отож, і цього року тисячі християн чекатимуть у Єрусалимі на Благодатний вогонь, чекатимуть із трепетом серця, бо вірять, що коли вогонь не зійде, то цей рік буде останнім роком існування цього світу.
Підготувала Леся ГОРГОТА
