Оборонний комплекс Золочівського замку це насамперед мури. Тут, простоявши чотири сотні років, вони зберегли не тільки свою міць, але і красу. Гарно витесане каміння, ретельно підібране, вистояло навіть під натиском найбільших руйнівників – часу і людської байдужості, а ще обстрілів, штурмів, перебудов.
Спеціально підібрано камінь для внутрішніх і зовнішніх кутів замку. Спеціально тесали камінь з великих брил для карнизу, який так гарно опоясує весь мур.
Потужні замкові мури породили чимало легенд. Мабуть найпопулярніша – це підземний хід, що з’єднує замок у Золочеві з Підгорецьким і Олеським замками.
Виглядає, що це тільки легенди, які супроводжують старовинні будівлі.
Замок у Золочеві на сьогоднішній день досить добре досліджений і деякі легенди можна легко спростувати.
Справді, на перший погляд може здатися, що тут, у цих валах, підпертих муром, мусять бути каземати. Але це тільки на перший погляд. Якщо б у цих мурах були каземати – приміщення вередині валів, то вони були б значно слабші при обороні замку. Гарматні ядра влучаючи у ці мури під час обстрілів могли б їх розбивати.
Єдиним місцем, де було приміщення у валах є південно-східний бастіон. Там справді на куті є порожнина. На початку 90-х років там була глибока яма. Вежа цього бастіону була досить зруйнована. Тож існувало припущення, що це результат гарматного обстрілу часів другої світової війни. Коли ж у мурі цього бастіону знайшовся вентиляційний отвір, стало зрозуміло, що там має бути старе приміщення.
У 1998 році було знайдено повний і найстаріший на сьогоднішній день опис Золочівського замку. Згідно цього опису там був земляний карцер на в’язня.
Студентське братство, яке таборувало у замку у 2000-2001 роках, взялося провести там роботи. Молоді і завзяті, вони вручну витягли звідти багато землі і каміння і докопали до кам’яної підлоги. Знизу стало чітко видно сліди склепінчастого перекриття, той самий вентиляційний отвір.
Вже пізніше там було зроблено перекриття, відбудовано напівзруйновану вежу, облаштовано захист і сьогодні можна наочно уявити, як же сиділося в’язням у ХVІІ столітті.
Ще одним цікавим елементом оборонного комплексу був підбрамний перехід. Про його існування дізналися також під час проведення реставраційних робіт. Коли, після пониження рівня ґрунту у дворі впорядковували подвір’я в’їздної брами, було проведено розкопки. Знайшли муровані стіни. Вирішили копати далі. Поки Борис Григорович Возницький від’їхав на день до Олеського замку, ми попросили бульдозера з нижньої цегельні. Всі хотіли знайти якісь таємничі підземелля. У свій обідній час бульдозерист нам допоміг. Ми наштовхнулися на сходи. Це була воля випадку. Якби почали копати з іншого боку, то, напевно, сходи не знайшли б. З одної сторони сходи були зруйновані, коли виводили каналізацію. Ще глибше ніхто б не копав .
Згідно опису 1768 року від брами був хід до порохівні. Тож, було припущення, що порохівня мала би бути десь у підземеллі.
Сходи, замість вести до порохівні, вели попід браму. Ми поїхали в Олесько за Борисом Григоровичем. Мобільних телефонів тоді не було. Він навіть в якийсь момент шукав ремінця, щоб нас наказати, бо думав, що бульдозер міг пошкодити старовинний камінь. Приїхавши до Золочівського замку Борис Григорович сам почав копати далі. Тоді почали поглиблювати і фундаменти мосту, які вже були частково відкопані. Коли ж у фундаментах знайшли поріг, стало зрозуміло, що тут і закінчується наш хід. З дослідницької літератури вже пізніше дізналися, що такі переходи використовувалися, як правило, для нічних вилазок. Коли замок, скажімо, був в облозі, міст закривав собою головні ворота, група розвідників під прикриттям ночі розібравши з середини перехід, який був закладений камінням могла вийти для розвідки і так же повернутися назад, знову заклавши перехід камінням.
Якщо якийсь вихід з замку і був, то найімовірніше він міг бути з криниці. Як відомо з описів, криниця у нашому замку була викладена дубовими брусами від верху аж до рівня води. Можливо, десь у стіні криниці міг бути прохід, який виходив за межами замку. Це лише припущення. Замкова криниця ще чекає свого часу. Можливо, ще одна загадка Золочівського замку буде розгадана.
Загалом, система укріплень Золочівського замку на той час була настільки надійною, що необхідності у підземних переходах просто не було. Недавно, проводячи екскурсію військовим, які пройшли бойові дії на сході, я сказала звичну фразу: «Тогочасні гарматні ядра не могли пробити мурів Золочівського замку». Один з військових сказав: «Сучасні гармати також не проб’ють».
