Не питай по кому дзвін

Б’ють дзвони.., «Отче наш…» Б’ють  дзвони «Що ти є на небі» Б’ють дзвони «люди зупиніться  станьте на хвилину помоліться  за душі покалічені за літа невинно згублені біля тої зболеної страждательної  великої братської могили» Дочекалася  і вона свого часу. Збережена людьми впорядкована і великим монументом звеличена. Вічна їм пам’ять! Вічна слава тим, хто зберіг і по краплиночці відновлював справедливість.

Той сонячний вересневий день зібрав на міському цвинтарі тисячі людей з міста, району, гостей зі Львова, з Чікаго, Городка , Рави-Руської , Криму, Тернопільщини, Бродівщини, Перемешлянщени, журналістів з Великобретанії  та Нідерланддів скульптор з Бродівщини Едуард Іванович Бучинський подарував шматочок свого серця покладеного в камені і вплетеного у скорботні дзвони монументу пам’ятник-слави всім знаним і безіменним, кого проковтнула безжальна паща Золочівського замку-тюрми. Його батько, місцевий лікар, був заарештований і також пропав безвісти в Золочівській тюрмі. Має надію, що останки спочивають тут у цій могилі

Після відправлення панахиди  слово надали людям, які поклали чи не найбільше сил, праці і терпіння для того, щоб монумент цей народився – голова осередку «Меморіал» Євген Гринів, заступник голови Львівської  обласної ради Іван Гель, скульптор Едуард Бучинський, голова райвиконкому  Мирослав Зодорожний священик груко-католицької  церкви.  О. Володимиру із  Золочева і  о. Андрію із Чікаго(США) Григорій Баник – свідок  тогочасних подій який багато допоміг в збережині могили і у встановлені пам’ятника, голова районої ради НРУ Борис Золотник, вчитель середньої школи №1 Оксана Креницька, лікар Олег Шевчук, жителька Підгородного  Ярослава Вешинська, голова профкому   радіозаводу Володимир Бандура, Наталя Нижник, Галина Бойко, Андрій Карнедал, Катерина Довга з Перемишлянського району. Михайло Кутний спеціально до того дня написав вірш, присвячений помордованим на замку людям і похованим тут, на міському цвинтарі.

– Коли один з галицьких священиків, побудувавши новий великий храм, приїхав до Папи Римського Пія Х і попросив для церви якусь реліквію, мощі котрогось з мучеників, чи яку іншу, той, подумавши сказав: «Сину мій візьми грудочку своєї землі потисни її і ти побачиш, як з неї потече піт сльози і кров твого народу. Ось тобі і буде найвища реліквія» Ми повинні пам’ятати про це.

Вела мітинг – реквієм науковий працівник замку Мирослава Бабінська.

Жалібні пісні виконував гурт «Січ»

Чуєш, дзвони дзвонять. Не питай по кому вони. Можливо, що по тобі……

“Народне слово