Найцінніший експонат у Великому палаці Золочівського замку – картина Мартіно Альтомонте “Битва під Парканами”

Найціннішим експонатом у Великому палаці Золочівського замку є, безсумніву, масштабне полотно «Битва під Парканами», найбільша картина ХVІІ століття, розміром 7.90х8.80 м. Це робота італійського художника Мартіно Альтомонте, придворного художника господаря Золочівського замку, короля Польщі Яна ІІІ Собеського.
«Битва під Парканами» для Золочівського замку це не просто один з експонатів музею, це вже своєрідне явище. Цікава сама подія, зображена тут, цікава історія написання картини і постать художника, цікава історія порятунку картини і її розміщення тут, у Великому палаці Золочівського замку.
Їх уже не було б, чотирьох батальних картин з костелу святого Лаврентія у Жовкві, якби Борис Григорович Возницький, який у 1962 році очолив Львівську картинну галерею і разом з колегами музейниками не розпочав уже легендарну експедиційну роботу, в ході якої було врятовано тисячі унікальних творів мистецтва з закритих радянською атеїстичною владою церков, костелів, монастирів і маєтків. Старше покоління знає у якому стані були закриті у 40-х роках храми. Цей відгомін ще залишився у деяких храмах – наприклад у костелі у Білому Камені, у Вижнянах і ін. Саме тоді чотири величезні батальні картини «Битва під Клуштно», «Битва під Хотином», «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами» було врятовано. Їх перевезли до музею.

Час перебування картин у костелі був непростим. Костел святого Лаврентія у Жовкві з пантеону королівської родини став діючим парафіяльним храмом окраїнної провінції Австрійської імперії. Волого-температурні умови у храмі призвели до досить швидкого пошкодження картин. Вже у середині ХІХ століття картини потребували негайного втручання реставраторів. Їх тоді реставруї художник Енгарт, доступними на той час засобами. Прогнилі фрагменти полотна пообрізав, доклеїв новим, поправив живопис. Вже на поч. ХХ століття картини знову реставрують. Їх наклеїли на нове полотно органічним клеєм, що у діючому храмі і невідповідних умовах вологості і температури продовжувало завдавати картинам шкоди. Напередодні другої світової війни питання реставрації батальних картин із Жовківського костелу було на контролі президента Польщі.
Після Другої світової війни поляків насильно виселяють з України, українців з Польщі, тисячі храмів стоять страшними пустками. Як найцінніші реліквії люди беруть з собою з храмів все, що можуть взяти. Там, на нових місцях поселень, поляки облаштують собі нові храми з рідними речами. Великомасштабні картини залишаються у Жовкві кинуті напризволяще. Їх рятують музейні працівники.
Історія розміщення «Битви під Парканами» у Великому палаці сягає початків реставрації, тобто кінця 80-х років минулого століття, коли ініціатор відродження Золочівського замку Борис Григорович Возницький планував тут майбутній музей. У багатій, врятованій ним спадщині, не було рідних речей із Золочівського замку.
В той же час четверта картина з Жовківського храму, на той час напівзруйнованого, зберігалася законсервована в Олеську. На картині центральною у композиції є постать переможця битви Яна ІІІ Собеського на коні, тому Борис Григорович Возницький вирішив, що можна спробувати розмістити картину у рідному замку короля. Для цого могла б підійти за розмірами одна із стін замку, якщо зробити певні приготування – а саме замурувати чотири вікна і забрати частину тюремного перекриття. Рішення було прийняте. Найважче було спланувати процес реставрації, адже загальна площа картини більше 70 м. кв. Були плани реставрувати її тут на місці у нинішньму тронному залі. Але у подальшому час вніс свої корективи. Картину відреставрували у Польщі спільними зусиллями українські і польські реставратори. Весь процес реставрації двох картин «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами» тривав чотири роки – з 2007 по 2011 рік.
Подія, зображена на картині – це головна і вирішальна битва кампанії 1683 року, коли 100-тисячна турецька армія, яку очолив Великий візир Османської імперії Кара Мустафа вирушила на Європу, щоб завоювати її і знищити християнство. Над Європою нависла смертельна небезпека. Об’єднана Європа звернулася по допомогу до короля Польщі Яна ІІІ Собеського, який мав неабиякий досвід ведення боїв, військо і сильну підмогу в особі українських козаків. Першою європейською столицею на шляху турецького війська став Відень. За ним був Рим і Париж. Коли Ян Собеський з військом підійшов до Відня, місто за час облоги потерпало від голоду і пошестей. У ході битви Відень було звільнено, турецька армія відступила, проте була ще сильною. Наступною і вирішальною стала битва під Парканами. Це була битва не на життя, а на смерть. У ході битви ледь не загинув сам Собеський. В якийсь момент, під натиском артилерії і турецького війська, яке переходило на другий берег, обвалився міст. Серед воїнів почалася паніка. Це і вирішило хід битви Об’єднане військо, під керівництвом Яна ІІІ Собеського перемогло. Турецька армія була повністю розгромлена. Султан, коли дізнався про поразку своєї армії, наказав послати Кара Мустафі шовкового шнурка, тобто вбити його. Коли був наказ вбити воїна – йому приносили звичайний шнурок, коли ж вирок отримував високий військовий чин, шнур на таці приносили шовковий.
Саме цей вирішальний момент, коли обвалився міст і зображено на картині. Цікавим елементом тогочасного батального живопису є прослава переможця. У верхній частині картини зображений ангел, який сурмою сповіщає про перемогу. На стрічці напис: «Повіяв твій дух і вороги мов олово потонули у водах твоїх». Це фрагмент псалма. Замовник картини Ян Собеський хотів підкреслити, що він був лише знаряддям в руках Бога і ця перемога – результат Божого промислу. У зображенні сцени прослави дуже добре проявився талант художника як портретиста. Як і у на картині «Битва під Віднем» тут ангел має портретні риси дружини Яна Собеського, королеви Марії Казиміри.
Справжньою епопеєю стало розміщення картини у Великому палаці, тут де бачив її Борис Григорович Возницький. Дуже непросто було повісити картину таких розмірів у невеликому приміщенні. Згідно реставраційних технологій картину слід було натягувати на підрамник у горизонтальній площині, але ми не мали такої можливості. Нам допомагало дуже багато небайдужих людей, все робилося під контролем і за участю реставраторів, фіксувалося фото і відеокамерами та ще й під пильним оком опонентів, які хотіли бачити картину у діючому костелі у Жовкві.
З того часу минуло більше чотирьох років. Сотні тисяч людей вже побачили цей дивовижний і унікальний твір мистецтва, але і далі залишається ймовірність передачі картини з музею до костелу у Жовкві…

Залишити відповідь

Next Post

Вітання для Марти і Артура Фрейнак з одруженням

Марту і Артура Фрейнак з одруженням вітають батьки, родичі та друзів. До вітань приєднується колектив інформаційного порталу “Золочів.нет”. Під дзвони весільні в цей радісний час Від щирого серця вітаємо Вас! Ми хочемо Вам усіх благ побажати, Щоб Ви були дружні, успішні, багаті! Іще неодмінно щасливі, здорові, Щоб жили завжди у […]