Що можна вважати смертю кожного окремого суспільства (не натовпу чи маси людей): крах політичної системи, всезагальна апатія, неосвіченість чи оніміння, через незнання власної мови?
Багато хто може задати питання: чому ж це називати смертю? Адже ситі люди з повними гаманцями навряд чи схожі на небіжчиків? Вони ж демонструють усі ознаки життєдіяльності, вони й далі дихають та ходять у туалет. Інколи конкурують за кращий шматок м’яса і, звичайно ж, понад усе цінують своє життя. Тільки от схоже таке суспільство більше на стадо тварин, у якому виконуються усі біологічні функції та спрацьовують усі інстинкти. Ми ж розмовлятимемо далі про людське суспільство, яке підіймається трохи вище першого ступеня піраміди Маслоу.
Жодне цивілізоване суспільство неможливе без культури. Культури естетичної, етичної і, звичайно, ж духовної. Рівень розвитку культури сміливо можна вважати прямо пропорційним рівню розвитку суспільства. Чи можна називати українське суспільство «культурним»?
Вікова історія створила на нашій землі неповторне та багате явище, ім’я якому українська культура. Та от, навряд чи, такими словами можна охарактеризувати культуру українців.
Українська культура це сукупність усіх здобутків давнини та сьогодення, а культура українців це, швидше, використання цих здобутків та індивідуальне мірило кожної окремої особистості.
Прикро, що театральна вистава менш популярна, аніж новий американський бойовик. Прикро, що переглядаючи фільми, захоплені ними часом не знають, що сценарій написаний за книгою, яка вражає ще більше. Прикро, що кричать про свій патріотизм ті, які ім’я будь-якого українського сучасного письменника назвати не можуть. А тут ще й мовний скандал Чи з’явилася б загроза українській мові, якщо б культура українська була на належному рівні? Навряд чи.
Мова йде не про ізольованість від світу, аж ніяк. Йоганн Гете промовляв «Скільки мов ти знаєш стільки разів ти людина», а наш рідний Тарас Григорович Шевченко зазначав «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь». Любов до Булгакова не забороняє читати Люко Дашвар, а «Мадам Боварі» не закриває двері у театр на виставу «Лісова пісня», у плей-листі може звучати «Океан Ельзи» та «Rasmus».
Культура нації це не лише демонстрація її освіченості, моральності та свідомості, це показник її сили. Недарма загарбники української землі перш за все знищували інтелігенцію, тих, хто будували культуру. Наші недруги чудово знали: смерть культури це смерть нації. Головне, аби й ми це розуміли. І не вбивали своєю лінню, байдужістю, пріоритетом матеріальних цінностей та тваринними інстинктами свою ж культуру. Пращури не пробачать. Та й правнуки теж.
Христина Бучковська