Немає села без ремесла, і в свою чергу ремесла без історії і спогадів. Як вам вже відомо, з статті яка вийшла трошки раніше, ремеслом села Шпиколос є гончарство. Але сьогодні я запрошую вас уявно відвідати одне особливе місце, яке тісно пов’язане із гончарством.
Давайте відкриємо двері школи і зайдемо, тоді одразу за дверима, які знаходяться напроти входу в приміщення, розташований музей гончарства, який не дає забути нам чим наше село ще не давно заробляло собі на хліб.
Переступивши поріг кімнати-музею одразу помічається, що вона оформлена не так, як вся школа – по сучасному. В цій кімнаті відчувається що ти дійсно українець. Під гончарними виробами красуються надзвичайно красиві українські вишиванки. Поглянувши праворуч від себе можна побачити багато-багато гончарських інструментів: тут і ножі якими тешуть глину готуючи її до роботи, тут і круг – це верстат за допомогою якого у руках гончаря виходять чудові вироби. Між іншим в натуральному вигляді, в музею можна також побачити мініатюру горну – це приміщення в якому випалюються горшки у високій температурі. Цей горен був зроблений руками технічних робітників нашої школи. Поглянемо праворуч від себе, перед нашими очима постає зовсім інша картина. В кожній роботі є важкі, негативні сторони, які приводять до мозолів на руках і втоми, але побачити результати своєї праці вартує всіх цих негативів. Отже з правої сторони у нас гончарні вироби починаючи з першої стадії їх виготовлення і аж до їхнього завершення. Ми можемо побачити чудові макітри, глеки, молочнята, та багато інших виробів. До речі, якщо ви завітаєте сюди гостем, якого заздалегідь чекають, на порозі музею вас зустрінуть чудові дівчата у вишиванках, які вам все розкажуть про історію і культуру гончарства. Цей музей був організований за ініціативи дирекції школи, техпрацівника школи та вчителями. Пам’ятаймо свою історію!!!
