Міста життя і смерті
Міста умирають, як люди.
Їхні назви звучать по-різному,
Але однаково моторошно.
На їхній спомин
Називають малі планети.
В мартирологу міст
Є справжні переможці
В рейтингу «жорстока,
безглузда, кривава,
нестерпна, жахлива,
смертельна рана-руїна».
Герніка.
Ковентрі.
Алеппо.
Волноваха.
Історії їхніх смертей
Вкладаються у звиклу схему:
Бомбардувальники та артилерія
Спочатку звільняють міста
Від театрів, лікарень,
Будинків-мурашників.
А потім голодом, спрагою,
Хворобами чи звичайнісінькими
Кулями та уламками від ракет
Звільняють також від людей.
Статистика, як байдужа повія,
Сухо викаже біль і страждання
Грізною мовою цифр.
Та Маріуполь бореться!
Його сльози вмиває Азовське море,
Його дітям щоранку сходить сонце
(окрім тих, що померли вночі),
Його породіль убивають,
Та їм за акушера – сам Бог.
Так місто живе і народжує
месників.
Так місто, приречене на смерть,
Перемагає її…
Ольга КІС
