Прийшла весна. Світловий день довшої люди стають активнішими у всьому, у тому числі і у проявах почуттів. Більшість людей не уявляють свого життя без своєї другої половинки. Це і не дивно, адже кохання наповнює нас емоційного, дарує радість і бажання жити! Найчастіше саме закохані люди стверджують, що вони щасливі!
Але у цій темі є і інша ,негативна сторона. Кохання це дуже дивне почуття. Когось воно ощасливлює, когось штовхає на злочин, хтось розчаровується в коханні, а дехто в нього просто не вірить. Часто в минулому закохані люди стають запеклими ворогами. Адже від кохання до ненависті один крок. А от від кохання до одержимості ще менше. Зупинимося на темі любовної одержимості.
Кохання – це психічне захворювання – довели вчені. Директор Інституту мозку людини РАН Святослав Медведєв стверджує : «Насправді любов – це невроз, з повним невмінням свідомо подивитися на об’єкт своєї пристрасті. Увесь шквал наших емоцій вміщується в мозку. Виражаються вони в тому, що в мозку виділяються певні речовини – ендорфіни. А вони за своїм хімічним складом наближені до … морфію».
Отже, кохання є не лише захворюванням, а й своєрідним наркотиком, який викликає ейфорію. Однак її дія недовговічна – настає ефект звикання ,і для того, щоб почуття не згасли організм з кожним днем повинен виробляти все більше цих речовин.
Любовну одержимість також називають «синдромом Аделі». Французький фільм «Історія Аделі Г.» побудований на реальній трагедії молодої дочки письменника Віктора Гюго. Адель Гюго закохалася в офіцера Альберта Пінсона. Вона втекла з дому і попрямувала за своїм обранцем.
Адель оплачувала його борги, «купляла» йому жінок легкої поведінки – все заради коханого Альберта, який не звертав на дівчину жодної уваги. Свій літературний талант вона витратила на нескінченні любовні листи і закінчилось її життя тим, що вона померла в божевільні. Це було в далекому 1915 році, але жінки повторюють цей сценарій і до сьогодні. Причому найчастіше до «синдрому Аделі» схильні саме жінки.
А от чоловіки важче переносять втрату коханої людини. Вони більше «застрягають» на негативних емоціях, і як правило, надалі бояться закохуватися. Насправді сильна стать є вразливішою. Після розриву стосунків чоловіки намагаються підвищити самооцінку за допомогою доступних жінок. Загоїти душевні рани інтенсивною зміною партнерок, до яких не мають почуттів. Чоловіки хочуть заповнити пустоту у своєму розбитому серці – алкоголем. Ці і схожі факти призводять до дуже негативних наслідків, і тільки загострюють ситуацію.
Але не зважаючи на все вище сказане світ побудований на любові. Якщо у серці немає кохання – воно пусте, а світ монотонний і безрадісний.
Тому, якщо кохання – психічне захворювання – робіть безглузді, але романтичні вчинки!
Якщо кохання – наркотик – насолоджуйтеся залежністю один від одного і, навіть, на мить не розлучайтеся!
Кохайте! Тільки не ставайте рабами своїх почуттів.
Найсолодший гріх
Зупинився час на цій землі для мне,
В серці біль та смуток теж на мить затих.
Крила розпускаю і лечу до тебе,
Я секрети маю в істинах простих.
Якщо ти біля мене – швидше б’ється серце,
Неначе завмирає і спалює мости.
Я знаю, що у світі, це все любов’ю зветься,
Моя душа страждає, якщо не поруч ти,
Я закриваю очі і твій я образ бачу.
Для мене твої губи – це найсолодший гріх.
Ти знаєш, я ніколи-ніколи не пробачу,
Якщо ця наша зустріч – це випадковий збіг.
Якщо тебе я втрачу – я не захочу жити,
Моє життя – це просто суцільний чорний тон.
Ти знаєш, вже не зможу тебе я розлюбити,
Ти із моєї мрії, для мене наче сон.
Марта Почонтик
