Кожному громадянину гарантується право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижче від визначеної законом. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Встановлений розмір мінімальної заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну норму праці з 1 вересня 2015 року становить 1378 грн. Винагорода за виконану роботу є основним джерелом формування доходів працюючих громадян та основою при розрахунку розміру пенсії.
Відповідно до чинного пенсійного законодавства встановлена пряма залежність розмірів пенсій від страхового стажу та заробітку, з якого фактично обчислені та сплачені страхові внески. Законом України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж – період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок – сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру зарплати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання зарплати.
А тому, для набуття в подальшому права на пенсію, застрахована особа повинна отримувати зарплату не нижче ніж установлений законом мінімум та роботодавець зобов’язаний сплатити за цей період всі належні платежі та подавати звіт. Якщо роботодавець не сплачує страхові внески у мінімальному розмірі, який дає гарантію на 100-відсоткове зарахування страхового стажу, це може негативно вплинути на пенсію працівника в майбутньому. Відповідно, якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків.
Якщо з якихось причин роботодавець не сплачує внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за своїх найманих працівників (причиною може бути і виплата заробітної плати “в конвертах” без сплати страхових внесків, і нарощування заборгованості як з виплати заробітної плати, так і зі сплати страхових внесків), то періоди, за які не сплачені внески, “випадають” із страхового стажу найманого працівника та не включаються в заробіток для розрахунку розміру пенсії.
Одним з найпоширеніших порушень у сфері трудових відносин – є застосування праці працівників без оформлення трудових відносин.
Працівник, який отримує зарплатню в «конверті», виявляється повністю беззахисним перед роботодавцем. Усна домовленість жодним чином не фіксується юридично, роботодавець сплачує стільки, скільки вважає за потрібне і доти, поки вважає за потрібне. Працівник не має жодних доказів на підтвердження дійсного розміру своєї заробітної плати та трудового стажу.
Отже, під час оформлення трудових відносин з роботодавцем працівник повинен знати, що трудовий договір укладається в письмовій формі і є обов’язковим. Період роботи заноситься до трудової книжки працівника. Робота за трудовим договором захищає права працівника і зараховується до страхового та загального стажу працівника.
Ухиляючись від оформлення трудових відносин з найманими працівниками, роботодавець позбавляє їх права на основну та додаткову відпустки, на оплату лікарняного, на дотримання встановленої законодавством норми тривалості робочого часу, на допомогу по безробіттю, на гарантії за колективним договором, на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та на пенсійне забезпечення.
Тільки офіційно оформлений найманий працівник може відчувати себе соціально захищеним, а бюджет Пенсійного фонду матиме стабільні надходження для своєчасного фінансування пенсійних виплат.
Відділ платежів до пенсійної системи
