Куровичі

Село Куровичі знаходиться на заході Золочівського району, по обидві сторони шосе Львів-Тернопіль, у 30-ти кілометрах на схід від обласного центру Львова  і в  40-ка кілометрах на захід від районного центру Золочева, у 15-ти кілометрах від Залізничної станції Задвір’я.

Через село протікає річка – Тимковецький потік (притока річки Полтви), який є водним сполученням з Балтійським морем. Територія села відноситься до Гологори-Кременецького низько-гірного краю. На території Курович окремі горби доходять до 250-260 м. висоти над рівнем моря.
Площа села Куровичі становить 645 га. Станом на 01.01.2010 року в селі проживає 1262 жителя.
Географічні назви (Вістрів, Завалля, Заколоддя, Зарівля) свідчать, про те, що місцевість була заселена східними слов’янами ще в далеку давнину. Із слів старожилів відомо, що село Куровичі 350-400 років тому називалося “Коровичі”. Ця назва виникла від перших поселенців пастухів, які, в багатій на випас худоби долині, збудували собі тваринницькі приміщення, так звані “коров’ярні”. При зростанні населення і утворенні населеного пункту село стало називатися “Коровичі”, а з середини ХІХ ст. воно вже стало називатися “Куровичі”.
Можливо село виникло як поселення роду якогось Куровця чи Курослава.
Інша легенда розповідає про те, що назва села виникла в часи визвольної війни українського народу з польською шляхтою під керівництвом Богдана Хмельницького. В маєтку графа Потоцького зібралися пани на віче. В цей час почали лити сильні дощі, розлилася річка і шляхта не мала можливості роз’їхатися. За цей час шляхта поїла всіх курей у маєтку графа Потоцького, через що це віче дістало назву “Куряче віче”. Від чого і пішла назва села Куровичі.
Перші документальні згадки про село датуються 1443 роком і воно входило до складу Речі Посполитої. Власником села був якийсь пан К.Кльос.
З 1772 року Куровичі опинилися в складі Австрії. Володіли селом почергово князі Чарторийські, Любомирські, а з 1820 року – графи Потоцькі.
Важким було життя сільських трудівників в роки панування польського панства. Кращі землі належали графу Потоцькому, церкві, сільським багатіям, деяка частина належала сільській громаді і тільки незначна кількість найгірших земель належала селянам.
Важке життя селян змушувало їх покидати рідні домівки і їхати на заробітки в інші країни. В ці часи багато жителів село поїхало в Канаду, США, Аргентину.
Під час європейської революції 1848 року, яку назвали “весною народів”, кілька десятків жителів села поставили свої підписи про поділ Галичини на польську і українську, що свідчило про зростання національної свідомості селян-українців. На пам’ять про скасування панщини в селі був встановлений хрест Свободи, який зберігся до наших днів.
В 1860-х роках у селі Куровичі громадою було збудовано церкву св.Миколая, яка стоїть в центрі села і по сьогоднішній день. На місці старої церкви було поставлено камінний хрест. Зараз цього хреста немає. А на місці старої церкви і цвинтаря за кошти громадськості села збудовано пам’ятник Великому Кобзареві України Тарасу Григоровичу Шевченку.
Ще перед Першою світовою війною місцеві поляки збирали кошти на спорудження костьолу та польської школи. У серпні 1939 року відбулося посвячення костьолу св.Антонія, збудованого переважно коштами Альфреда Потоцького. На його відкритті було кілька тисяч осіб.
З прадавніх часів церква в селі була консолідуючим і стабілізуючим фактором духовного життя села. В умовах бездержавного існування української нації протягом багатьох століть вона згуртовувала людей до громадського і політичного життя. Одночасно вона була важливим контрольним та виховним фактором в житті села.
На сьогоднішній день в селі Куровичі є зареєстровані три релігійні громади. Це громада УАПЦ, римо-католицька громада та греко-католицька громада.

Село Куровичі є центром Куровицької сільської Ради до складу якої входять також село слова і Печенія. На тереторії села розміщується нафтоперекачувальна станція  “Куровичі”, меблевий цех перемишлянського меблевого комбінату, середня школа, дільнича лікарня з амбулаторією, аптека, павільйон побутового обслуговування, поштове відділення, філія ощадного банку, млн , дорожна дільниця,  гаражі управління зв’язку магістральних нафтопроводів, кафе, торговельні підприємства, водоперекачувальна станція.

Залишити відповідь