Нещодавно в музейній експозиції Великого палацу Золочівського замку відкрито ще два зали – це кабінет господаря ХІХ століття і палацову скарбницю.
Основна тема музейної експозиції Великого палацу – це палацові інтер’єри періоду історизму – ХІХ століття. Кабінет господаря органічно входить у загальну тематику. Тут представлено меблевий комплект: це письмовий стіл, шафа, комод, столовий стіл, крісла. Тут господар міг працювати і приймати відвідувачів. Цікавим експонатом є гасова лампа. Це салонна лампа. Саме у ХІХ столітті винайдено гас і гасові лампи заполонили побут – від найбідніших помешкань, до найрозкішніших палаців.
Серед живописних полотен домінує селянська тематика. ХІХ століття було під впливом романтизму. Заможні люди того часу відкривають у своїх маєтках школи для селянських дітей, особливо талановитих посилають на навчання. Мистецькі колекції поповнюються сільською тематикою. Тим самим господарі підкреслюють своє доброзичливе відношення до селян.
У кабінеті є портрети виконані Юліаном Макаревичем – «Настя Джурило з Чепелів» і «Захарко Головатий з Германова». Їх виконано на замовлення Володимирва Дідушицького. Родина Дідушицьких мала маєток неподалік Золочева, вони зібрали велику мистецьку колекцію, бюули засновниками природничого музею у Львові. На Золочівщині проживала і родина Баворовських, які також зібрали мистецьку колекцію. Сьогодні окремі твори з колекцій Дідушицьких і Баворовських є у Великому палаці Золочівського замку. На службі у Баворовських були батьки відомого музиканта і композитора Кароля Ліпінського, якого високо цінував сам Ніколо Паганіні. Сам Кароль Ліпінський проживав у Вірлові неподалік Поморян.
Є тут і селянський куток. Це скриня з яворівським орнаментом і хатня ікона Богородці і Христа.
Кожен час має свої особливості в історії наших земель. Має їх і ХІХ століття. У 1772 році наші землі після поділу Польщі ввійшли до складу Австрії. Золочів зайняло австрійське військо, яке розмістилося у замку. До кінця ХVІІІ століття було проведено певні реформи, життя ввійшло у мирне русло. Військо залишило замок. Австрія шанувала приватну власність і замок повернули господарям. Але за численні борги він був виставлений на продаж і його купив місцевий шляхтич Лука Комарницький.
Про родину Комарницьких відомостей не так багато. Найвідомішими представниками цієї родини був Лука Комарницький і його донька Лукія, яка значну частину свого маєтку пожертвувала на розбудову Золочівського монастиря отців Василіян. Лука Комарницький відреставрував замок. Десь тут було плита з написом: «Побудував Ян Собеський, відреставрував Лука Комарницький». З тих часів у замку залишилися лише двері до підземелля. Невідомо, чи приймав у себе у замку Лука Комарницький своїх відомих сусідів, представників родин Баворовських, Дідушицьких, Кароля Ліпінського і інших, але достеменно відомо, що тут, у замку гостював у Луки Комарницького поет-романтик Вінцент Поль. Він залишив про замок поезію:
W starym zamku króla Jana
Był tam pokój w narożniku
W okna biła zorza rana
I stoliczek stał w kąciku
Na nim pióro, kałamarzyk,
Kilka skryptów, książek parę,
A nad łóżkiem relikwiarzyk,
A przy łóżku krzeslo stare…
Wielki komin marmurowy
Płonął nocą w drugim rogu
Nad nim getman stał surowy
Co ojczyznę zlecil Bogu…
