У кожної міста, безумовно, є «білі плями» історії. Не однією загадкою сповита й історія Золочева. Щоб краще знати свій рідний край та дізнатися досі маловідомі факти його історії, ми вирішили зустрітися з краєзнавцем, вчителем історії, автором двох книг та багатьох публікацій з краєзнавства Володимиром Андрійовичем Сиваком.
– Володимире Андрійовичу, після вашої статті «Проблеми старого цвинтаря» у золочів’ян з’явилося чимало питань з історії рідного краю. З чого починався Золочів?
– Перша письмова згадка датується 1423 роком.
– А що було до цього?
– На території краю знайдені стоянки первісних людей часів палеоліту та мезоліту (с. Єлиховичі, с. Червоне), предмети трипільної культури (с. Поляни) та раннього заліза (с. Велика Вільшаниця). У староруські часи населення Золочівщини входило до східнослов’янського союзу племен, які носили назву «бужани», яке проживало у басейні ріки Західний Буг. Можете собі уявити скільки років цій річці! Згадки про «бужан» містяться у давньоруських літописах, «Повість минулих літ» та німецьких хроніках «Баварський анонім Х століття». Головні центри бужан – Буськ (літописний Бужеськ), Безл, Радече (можливо, Радече – городище на території Золочева у 1180 р., яке було спалене і знищене татарами у ХІІІ ст.) В кінці ІХ ст. – першій половині Х ст. край належав до Київської русі.
Є легенда, що князь Ярослав Мудрий побував у Радече, а у Плісниську керував укріпленням городища, привівши з Києва загін варягів, через загрозу нападу польського короля Болеслава І. У першій половині ХIV ст.. Золочівщина опинилася під владою Литви та Польщі.
– Одна з золочівських історичних загадок – це камені на території Золочівського замку. Що Ви можете про них розповісти?
– Камені привезені з села Новосілки у 2000 році. Припускаю, що камені із загадковими надписами, що датуються XIV-XV ст., справа рук тампільєрів. Можливо, у Новосілках стояв їх замок. В підвалах тампільєрського замку на острові Сіте (Франція) також були знайдені зашифровані письмена на камені. В середні віки тамплієри були визнані єретиками та передані в руки інквізиції, а великий магістр ордена де Моле страчений. Тому вони й вдавалися до зашифрованого письма. Наприклад, за часів хрестових походів їх клич «О-А» означав «Outre amor!» – «ЗА любов’ю!». Орден тампільєрів – таємнича організація. Навіть соратник Богдана Хмельницького Юрій Немирич був лицарем ордену і гетьман про це не здогадувався. Тампільєри – це таємниче переплетіння релігії, містики, патріотизму та політики. Я надіюся, що з часом, завдяки дослідницькій діяльності чи випадковості, їх криптограми будуть розшифровані.
– Одна з найвідоміших постатей Золочівщини – це письменник, член «Руської трійці» та сподвижник українського народу Маркіян Шашкевич. Чи навчався він у Золочеві?
– Так. Маркіян Шашкевич навчався у державній школі Золочева, яка була заснована у 1789 році. Це була шестикласна чоловіча школа з німецькою та польською мовами навчання. Потім він продовжив навчання у Бережанській гімназії та закінчив гімназійну освіту у Львові. Бували у Золочеві й інші члени «Руської трійці»: Яків Головацький та Іван Вагилевич збирали народний фольклор у навколишніх селах.
– А про яких історичних постатей , які бували у Золочеві, мало кому відомо?
– У Золочеві у старовинній заможній родині народився Самійло Зборовський. Він тримав особисту капелу бандуристів та володів містом Золочевом. У 1571 році на Томашевській Січі був обраний гетьманом низового козацтва. Не кожне, навіть велике місто, може похвалитися таким. Самійло брав участь у багатьох козацьких походах і проявив себе як хоробрий воїн та мудрий гетьман. Багато зробив він у для розвитку культури в Україні. Думаю, варто було б і в нашому місті його вшанувати, назвавши вулицю чи навчальний заклад його іменем.
– І на завершення. Розкажіть, будь ласка, якусь романтично-історичну історію з життя нашого міста.
– Існує легенда, що Марія Казимира д’Аркуін (дружина Яна ІІІ Собеського) – позашлюбна дочка королеви франції та її фаворита Конде. Ян боготворив свою кохану та прожив з нею у любові 30 років. Він ніжно називав її – Марисенькою. При дворі, навіть, казали, що «Марисенька керує Яном, а вже Ян – Польщею». Цікавим є те, що під час турецької осади, Марисенька взяла в руки зброю і хоробро захищала Золочівський замок.
Розпитувала
Христина Бучковська
Шановні читачі, якщо ви хочете дізнатися відповіді на свої запитання, щодо історії свого краю, не соромтеся – запитуйте. А ми спробуємо вам відповісти (звичайно, не без допомоги компетентних істориків).
