Золочів`янин Матвій Мігачев виборов І місце на Всеукраїнських відкритих змаганнях учнівської молоді (молодші та старші юнаки) зі спортивної радіопеленгації. Як пройшли змагання, що таке радіопеленгація та які були емоції у переможця — про це розповів Матвій в інтерв’ю.
— Розкажи, що таке радіопеленгація?
— Радіопеленгація – це коли людина бігає по лісу, або по певній місцевості з радіоприймачем і пізнає різні дороги, які вона не знала, і шукає “маячки”, або “лисиці” (це є радіопередавачі), які встановлені в різних місцях. “Маячок” або “лисиця” посилають сигнал, на який гравець повинен бігти.
— Яка різниця між “маячком” та “лисицею”?
— “Маячок” дають новачкам і вони видають менший звук, а от “лисиця” — це вже для професіоналів, коли вже людина знає і розуміє, як треба діяти і що шукати, а також вони посилають більший звук, мають інший колір і більші за “маячок”.
— Ти сам проявив інтерес до цього виду спорту, чи це батьки запропонували?
— Це була ідея батьків, але коли подивився, що це за спорт, то проявив інтерес, бо я люблю природу і спорт. Та і батьки говорять, щоб розроблялися легені — треба бігати по лісу.
— Чи був такий момент, що ти хотів покинути таке хобі?
— Так, коли мені не хотілося бігати, бо сильно ноги змучилися, але моя бабуся завжди говорить: “Іди вперед”, і я тоді вирішив не покидати цей вид спорту.
— На останніх змагання ти зайняв І місце у чемпіонаті України зі спортивної радіопеленгації, розкажи як це відбулось?
— По-перше, у мене був добрий тренер, і в нас була гарна команда, але якщо б всі його уважно слухали, то б мали всі І місця. По-друге, мене всі підтримували і це мотивувало, тому я старався викластись на максимум. Я не сподівався, що я займу І місце. І на мою думку, це все заслуга тренера Зеновія Михайловича.
— Які були емоції, коли тобі сповістили про перемогу?
— Я був дуже-дуже здивований, що виграв І місце і я просто розплющив очі так широко, як міг і просто радісно біг говорити батькам.
— Яка твоя заповітна мрія?
— Маю мрію ще з дитинства — це стрибок з парашуту, а також дуже люблю, коли батьки мною пишаються. Хочу, щоб вони усміхались цілий час.
Світлана Городецька
