Село Гончарівка простягається в північно-західному напрямку від районного центру міста Золочева. Село називається Гончарівка, починаючи з післявоєнних років. Раніше село називалося Бельзець. Ця назва походила від колишнього пана, власника села Бельзецького. Перейменування пов’язано з тим, що недалеко від села в роки війни загинув льотчик Гончаров, в честь його імені село було перейменована на Гончарівку.
Гончарівка розташована на рівнинній території; до монголо-татарського нашестя населення було розміщене на урочищі. Після повної руйнації села жителі перемістилися на сучасну територію.
За селом у північно-західному напрямку протікає річка Золочівка. На північний схід від села розміщений піщаний кар’єр. Тут знаходиться пісок високої якості і користуються ним не тільки жителі Гончарівки, але й навколишніх сіл.
По обидві сторони села розкинулися широкі поля Гончарівки . У південній їх стороні є родючі грунти-чорноземи типові, а у північній – менш родючі – сірі лісові. Кожне поле має свою назву: Межидороги, Береги, Возірці, Смужолі, Гайло, Підвільна, Зарудога, Вакони, Давилники, Загаття.
Біля Загаття росте мішаний ліс. Він багатий на ягоди, гриби, і плоди дикорослих та лікарських рослин.
Попід лісом простягається штучно створений ставок, який разом з лісом утворює прекрасне місце відпочинку для населення Гончарівки.
Населення села переважно зайняте в сільському господарстві.
На околиці села збудовані каплички , а біля траси Золочів-Красне стоїть Хрест,збудований на честь скасування панщини. У кінці села збудований хрест Яцком Квасницею. Також при трасі стоїть фігура Святої Анни, але не відомо, хто її поставив. На куті села за річкою Золочівкою, збудований пам’ятний Хрест.
У центрі села є церква святого Миколая, поряд двоповерхові приміщення неповної середньої школи, будинок побуту, магазин, Будинок “Просвіти”.
