Глиняни

Глиняни – одне з найдавніших міст Львівщини. Перша писемна згадка датована 1379 року. Розташоване воно в західній частині Золочівського району на берегах річки Перегноївки (басейн Вісли) за 46 км на північний схід від Львова.
На початку XVI ст. Глиняни були оточені валами з дерев’яними укріпленнями і ровом. Середмістя Глинян оточували передмістя: Задвір’я, Застав’я, Долішня, Підзамче, Мельники.
Перше поселення існувало в урочищі Діброва Під час розкопок у 1922-1924 року тут знайшли елементи пізнього палеоліту. На давній стоянці людей знайдено кремінні знаряддя праці: різці, скребачки, рештки кісток мамонта (зуби, ребра…), що свідчить про існування стоянок первісних мисливців.

Деревяний храм Успіння Присвятої Богородиці (1749) з інтерєром – пам’ятка архітектури
Цікава і назва міста, яка, мабуть, походить від глини, якої тут багато. У першій половині XIV ст. Глиняни входили до складу Галицько-Волинського князівства.
12 травня 1397 року король Владислав II Ягайло надав Глинянам Магдебурзьке право, а навколишні землі передав роду Крушельницьких. Року 1578 Глиняни одержали привілей на ярмарки тричі на рік. На старому гербі міста – на червоному тлі золота корона, яка свідчила про статус королівського міста.
Місто стояло на жвавому торговельному шляху і купці його не оминали. Звідси розходились шляхи на Волинь, Поділля, Буковину.
У Глинянах королі та гетьмани завжди робили огляд війська, коли йшли на війну з турками і татарами. Року 1648 Богдан Хмельницький переглядав козацьке військо і готував його до оборони Львова. У вересні 1648 року влада у Глинянах перейшла до українського гетьмана Б. Хмельницького. Постої десятків тисяч жовнірів, шляхти, поштових та пахолків були для містян обтяжливішими, аніж набіги ординців. Місто зазнавало руйнувань і пожеж, але щоразу відбудовувалось. Основними видами діяльності були землеробство і тваринництво. Працювали млини, пивоварні, розвивалась торгівля і ремесла, особливо ткацтво.
Упродовж ХVІІ-ХІХ ст. у місті налічувалось понад 500 ткачів. Полотно, вироблене в Глинянах, вивозили до Ґданська. А згодом місцеві ткачі почали спеціалізуватись на знаменитих глинянських килимах, скатертинах, рушниках. Року 1886 у місті організували художньо-промислове “Ткацьке товариство”, а при ньому – ткацьку школу.

Храм Св.Анни (1891) у Глинянах
Року 1921 у Глинянах створено килимову фабрику, продукцію якої експонували на виставках у Варшаві, Парижі, Нью-Йорку. На виставці у Познані 1929 року глинянські килими відзначили золотою медаллю. До 1939 року вони здобували нагороди на міжнародних виставках у Парижі, Нью-Йорку.

Місто Глиняни мало свій герб ще за короля Данила Галицького (1201-1264). Це було зображення якоря символа надії. Постановою Верховної Ради України від 03.02.1993 року № 2983-ХII смт. Глиняни віднесено до категорії міст районного підпорядкування. Нині в місті працює низка промислових підприємств, лікарня, дитяча консультація, середня і музична школи, крамниці, підприємства громадськоо харчування, об’єкти побутового обслуговування населення.

Багата Глинянська земля і на особистості, котрі заслуговують шани і поваги, один із них Михайло Балтарович – уродженець Глинян. Суддя, надрадник окружного суду Золочівського повіту, патріот, культурний діяч. Саме адвокат Михайло Балтарович у дні листопадового чину 1918 році був повітовим комісарем Золочівського повіту.

Глиняни включено до списку історичних міст і селищ України. Це старовинне місто багате і на пам’ятки архітектури…

Залишити відповідь

Next Post

Верхобуж

Село Верхобуж належить до Колтівської сільської ради, Золочівського району, Львівської області, що розташувалось на північний схід за 22 км від міста Золочева на висоті 340 м над рівнем моря. Площа – 1992 м2 На даний час село нараховує 167 дворів, де проживає 428 чоловік. Село розкинулось на горбистій місцевості лісостепової […]