Географічне положення та історія виникнення села Скварява

Село Скварява розташоване (за Географічним словником) на пів­нічний захід від м. Золочева за 15 км., на 7 км.  від села Кня­же в цьому ж напрямі Площа-633, населення-1010.
Перша письмова згадка про село відноситься до 1368 року про що стверджують Акти гродських, зокрема, Довідка до актів Гродських і Земських. Тут же відмічено, що село було власністю короля.
Із розповідей старожилів взнаємо, що стародавня назва села – Шкварява, від слова «шкварити» – бити. Якщо пов’язати це із географічним положенням та природними умовами села, цілком можлива ця гіпотеза.
Є й інша думка про саму назву села – ніби воно було розташоване по ту сторону залізниці, а на північний схід від нього були болота – «скважина».
З ХV століття землі Червоної Русі (така була назва галицьких земель) все більше заселялись. Множились дороги, на яких з’являлися чумаки, купці з Литви і Волині, що їхали в Прикарпаття, до коломий­ських та долинянських шахт. Одна з доріг, що йшла зі Львова через Глиняни на Волинь через Золочів проходила біля Скваряви. Від цього і походить назва одного із урочищ – Підільвівське.
Через наші землі проходив шлях не тільки економічних зв’язків, а й постійних навал татарських орд на Львів і далі на захід, напади яких відбувалися досить часто. А звідси і назва «Шквавева».
З історії Галицько-Волинського князівства, самого сильного при Данилі Галицькому, після його смерті та міжусобних війн його наступників в 1340 році воно розпалось, а вже в 1349 році польське військо оволоділо Львовом та й нашими землями. Було при королі Казимиру ІІІ. Полонізація провадилася в Західній Україні дуже швидко. Край було поділено на воєводства. Король роздавав землі польським і спольщеним українським панам. На ці землі переносилися кріпосницькі порядки, поширені в Польщі: селяни втрачали право самостійно розпоряджатися своїм майном, прикріплені до свого помешкання й пана.
У 1649 році польські пани і підпанки посилили тиск на підданих селян, які змушені були прийняти присягу, що всі борги перед панами будуть погашені, а в даний час не можуть їх сплатити в зв’язку із спустошенням  села. Про це свідчить документ із архіву.
У 1650 році польський король Ян Казимир подарував село Скваряву Стефанові Чернецькому. У 1684 році король Собеський своєю грамотою затвердив легітимність отця Михайла і його нащадків в посіданні «попівства» в Скваряві, де була дерев’яна церква з ХVІІІ ст.
Сьогодні діюча греко-католицька церква була побудована у 1805 році з дерева, відновлена в 1859 році.
В селі переважали орні землі – 1659; лук і городів – 686; пасовищ –  194; лісу – 47 моргів. Кращі землі належали пану і чиновникам.
Як свідчать журнали обліку і плани земельних ділянок із Юсифінської та Францисканської метрик, що зберігаються в історичному архіві, жителі села мали в своєму розпорядженні 3-5 моргів орної землі, від пів до одного моргу лук і сіножатей (пасовищ), огороди. Все це по прізвищах чітко розписано, розбито по окремих полях і вказано що і де засіяно.
На цей час широким попитом користувалася риба на ринку у Львові, нашому Золочеві. В зв’язку з тим будувалися ставки та озера, в яких розводили рибу, в основному пан та заможні селяни. В 1890 році в селі була громадська позичкова каса, водяний млин, трохи пізніше – ґуральня.