– Доброго дня! Візьміть, будь ласка, за проїзд.
– А п’ятдесят копійок є?! – хамське слово звучить у відповідь на привітне ставлення.
– Ні, немає, на жаль.
– Нема… нема!!! Де я вам ту здачу маю знайти?!
Думаю, хоча б раз у житті (якщо тільки раз, то вам шалено пощастило) кожен з вас бував учасником такого діалогу. Але не кожен знає, що бути охайно вдягненим та чемними з пасажирами – це прямий обов’язок водія, який фіксується законодавством.
Цікавий «Куток споживача»
У кожному маршрутному таксі можна побачити невеличкий папірець, на якому пише «Куток споживача». До складу цього «Кутка» зазвичай входить перелік прав та обов’язків водія, прав та обов’язків пасажира, та контактний телефон тих, хто обслуговує маршрут. Хоча зазвичай можна й побачити його не зовсім заповненим, зокрема я під час своїх мандрівок «маршрутками» частенько не помічала контактного телефону фірми-перевізника. Чому ж? Щоб найсміливіші пасажири на змогли поскаржитися на якість перевезення?…. Та це лише початок… Насправді, порушених правил є набагато більше, але багато хто про них просто не знає.
«Сама винна, що впала, в її віці пора вже дома сидіти»
«Зупиніться , будь ласка, на зупинці», – водій приторможує, але не зупиняє машину і кричить на весь салон, щоб виходили. Переді мною – бабуся, яка аж ніяк не може «вискочити» з маршрутки «на ходу», вона робить крок, спускаючись сходами, і тут автобус рушає, а старенька падає прямісінько на проїжджу частину (бо зупинилася ми десь за два метри від тротуару). В автобусі підіймається шквал обурень та нецензурних слів, а водій – «Та, сама винна, в її віці пора дома шкарпетки в’язати та в магазин за хлібом ходити». Після довгої суперечки шофер таки замовкає, але своєї вини не визнає. Чи знає він сам, що зобов’язаний зупинятися не більше ніж 0,5 метра від краю проїжджої частини (згідно пункту 11 статті 147 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»), оголошувати наймення і тривалість зупинки (згідно цієї ж статті, пункт 15), а також йому забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до повної зупинки автобуса (пункт 1 статті 149)
«Докурю і викину, я сказав! Не подобається – йдіть пішки».
«Водій, не куріть, будь ласка», – промовила дівчина на першому сидінні. «Зараз докурю і викину», – почула у відповідь вона. «Припиніть негайно, ви обкурюєте весь салон!» – вже настирливіше попросила пасажирка. «Докурю і викину, я сказав! Не подобається – йдіть пішки». Дівчина замовкла. Адже це був останній рейс, і їй, справді, прийшлося б іти пішки в інший кінець міста. Згідно пункту 3 статті 149 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», водіям автобусу забороняється розмовляти з пасажирами, їсти, пити та курити під час руху автобуса. Зараз можна у багатьох «маршрутках» побачити наклейку «Розмовляти по мобільному телефоні біля водія категорично заборонено», хоча самі водії це роблять частенько. Одного разу, коли я розмовляла сидячи за три (!) сидіння від водія, мені шофер, м’яко кажучи, зробив зауваження (а правдиво кажучи, голосно накричав зі словами на кшталт «нам наплювати, що у вас серйозна розмова, тут говорити заборонено»), після цього водій сказав, що йому ніяких нервів не вистарчить та таких пасажирів, як я, і попросив друга (з яким він спілкувався усю дорогу), прикурити сигарету та дати випити мінералки. І все це під час руху автобуса!
«Візьму вас, якщо буде місце»
«Хто на Золочів?! Хто на Золочів?! Проходьте і сідайте, є вільні місця», – на всю горлянку кричить водій. Людям, які ніколи не їздили цим маршрутом, може бути дивно, чому шофер кличе пасажирів, якщо перед «маршруткою» стоїть досить велика група людей. Тут з цієї групи звучить «Шофере, та майте совість, сніг на дворі, а в мене дитина з температурою, та запускайте вже на села» – чути голос якоїсь жіночки яка тримає за руку семирічну доцю. «Зараз, зайдуть ті, шо до Золочева, а потім, якщо буде місце, то вас візьму, а як нє – то йдіть на іншу маршрутку». Жіночка не вгамовується: «Та пане шофере, та пустіть…. Ну будь ласка!». «Я буду вас за вісім гривень везти, чи шо? Якщо на ваше місце хтось за сімнадцять сяде! Будуть місця – впущу». Мати з дитиною ще довго просили, але все дарма, зайшли вони в середину, коли всі сидячі місця були заповнені. Стоячи в шаленій тисняві їхали майже годину. Згідно пункту 6 статті 149 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», водію автобуса категорично забороняється обирати пасажирів за вигідністю їх спрямування, пасажир має право купувати квитки для дітей віком від шести до чотирнадцяти років квитки зі знижкою 25% вартості у період навчання. Отож, жінка мала повне право заходити у «маршрутку», та ще й платити за дитину не вісім, а шість гривень.
Який народ – такі й водії
В щойно наведених прикладах я розповідала про порушення правил водіями, та чи дотримуються цих правил самі пасажири?! Чи завчасно вони попереджають про зупинку «На вимогу» (що просто зобов’язані робити згідно пункту 6 статті 158 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»), чи розуміють, що зупинка у деяких місцях недозволена (штраф за порушення – від 270 до 350 гривень)? Чи розуміють, що їм може бути відмолено у перевезенні, якщо вони перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, відповідно порушуючи цим громадський порядок (пункт 6 статті 148 цих же «Правил…»)? Я вже мочу про правило, виконання якого ми сприймаємо на грані фантастики «Пасажир зобов’язаний повідомити водієві про виявлені забуті речі, документи та цінності»(пункт 8 статті 148 цих же «Правил…»)
Невиховані водії? А звідки вони з’явилися? Чи не з того народу, яким є ми з вами? Можливо, діло саме в ньому, в його ментальності та рівні культури, чесності та моралі? Невиконання неписаних правил, про те, що старші люди, вагітні жінки та неповноспроможні громадяни мають право позачергово заходити в «маршрутку» залишається на нашій совісті. Я навіть не хочу згадувати наших «джентльменів» (інколи здається, що вони всі вимерли, як мамонти), які не те що, зазвичай, місцем не поступляться, а й сумку важку не запропонують потримати. Якщо ми поводитимемося й далі як бидло, то чому дивуватися? Ставитимуться до нас відповідно.
Христина БУЧКОВСЬКА
