Хай рвуться вени й стигне кров,
Хай дзвін шаблів, брязкіт підков
Повернуть час на п’ять віків,
До славних предків козаків.
І слави сокіл хай летить,
І вам покаже о ту мить,
Як козаки повстали проти
Двох полків польської піхоти.
Проти списів, гармат вогнів
Всього пів сотні козаків.
І не одне ядро упало,
Чимало козаків забрало.
Та дух козацький ще не згас,
Козак до бою ринув враз,
Погонить свого вороного,
А ляхи дивляться на нього.
Летить козак, за ним ще п’ять,
І затрусилась польська рать.
Січовики шаблями правлять,
Усіх тих ляхів переправлять
На другий той, огненний світ.
В бою не гаснув крові цвіт.
І ляхи кидались списами,
А ті карали їх шаблями.
А ще стріляли, так стріляли.
Та козаки далі рубали
По польських головах.
Рубали, били, довго били,
Щоби ми із вами жили,
Як вільні, не раби.
Та ми уже про те забули,
Про те ким були і не були,
Про землю, славу, тую кров,
Що лилась колись ріками.
Та висохла вже із роками,
Отая предків кров.
Толік Охович
