ДО СОБЕСЬКИХ

ПЕРІОД ВОЛОДІННЯ ГУРКІВ І ПЕРЕХІД МІСТА У ВЛАСНІСТЬ СОБЕСЬКИХ

У давнину розвиток міст залежав від обороноздатності. Кожне місто мало бути перш за все фортечним, оборонним пунктом. Міщани, які працювали і торгували повинні були бути впевненими, що їх праця і відпочинок охороняється певними органами.

На випадок нападу, населення ховалося від ворогів за стінами замку. За Сененських пункт захисту від ворогів знаходився на Кемпі. Його оточував глибокий рів з водою, через який був споруджений міст, що при небезпеці піднімався.

Навколо тодішнього міста також були земляні вали, а в глибоких ровах –  вода.

Великої шкоди місто зазнало від нападів татар у XVІ ст., особливо і 1512, 1514, 1519, 1524 р.р. Отже, можна зробити висновок, що найбільше постраждав Золочів від нападів східного ворога при Сененських. Станіслав Сененський, коли рекомендувався серед шляхти, додав до свого прізвища ще Золочівський і Малагоський. За аморальний спосіб життя він мав постійні конфлікти з католицькою церквою. Через деякий час з невідомих причин Сененський подарував місто разом з землею графові Андрієві з Гурки –  Познанському каштелярові і великопольському старості.

Після 90-річного віку правління сененських новим власником Золочева і навколишніх маєтків став великопольський генерал Андрій Гурка.

Портрет його зберігається в музеї Любомирських у Львові. Рід Гурків гербу Лодзя не був чужим родові Сененських. Катерина Шамотульська (з роду Сененських) була дружиною Лукаша Гурки. Від цього шлюбу  і народився майбутній власник міста Андрій Гурка. В 1537 р. А. Гурка приїхав до Золочева. Оглянувши свої володіння, він робить висновок, що на цій багатій землі повинні жити заможніше. Він зрозумів, що через часті грабіжницькі татарські набіги, коли знищувалось і грабувалось все навколо, населення жило досить бідно. Потрібно віддати А. Гурці належне: він виклопотав для населення привілеї, а своєю владою звільнив мешканців від податків на 14 років.

Починається економічне зростання Золочева. Збілбшується кількість населення, ростуть нові будинки, велика увага приділяється підбору і озброєнню івйськової дружини. Активно розвиваєтьсяторгівля, ремісництво.

Через деякий час в місті вже вкорінилися нові назви: «старий ринок», «старе торговище». А тим часом татарські напади почастішали. Татари вже йшли цілими ордами старими татарськими шляхами, не обминаючи Золочева і його округи, несучи смерть та поневолення.

Незважаючи на героїчну оборону міста, 1541 році Золочів захопили татари. Згоріла ратуша. Багатьох злочинців погнали в полон. Спалене і розорене місто Лукаш Гурка досить дешево продав родині Зборовських, які правили ним до 1563 р.

У 1564 р. Золочів та його околиці повертається знову до родини Гурків. Після смерті Станіслава Гурки 1542 р. господарем золочівської землі стає сестра Лукаша Гурки – Барбара Чарнковська. Її сини, нічим з Чеквоною Руссю не зв’язані, розлучались охоче з маєтностями, які дістались їм у спадщину.

З 1598 р. золочів знову в руках Зборівських. Мартин Зборовський та його шостий з дітей, син Мануель, стають власниками міста. Правда Барбара Чарнковська не хотіла віддати міста Зборовським. Судяться. Але в ті часи коронна конституція 1598 р. дозволяла віддавати землі на Русі і Поділлі заслуженим діячам Речі  Посполитої, і новим власником м. Золочева і околиць став Марек Собеський.