Сьогодні, 9 травня 2011року, у Золочеві відбулися урочисті події, щодо відзначення Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Розпочалося святкування о 9 годині 30 хвилин. По місту Золочеву з урочистим маршем пройшов військовий духовий оркестр. Всі учасники святкування зібралися біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу. Звідти, разом з священнослужителями та представниками місцевої влади, пішли до пам’ятника Вічного вогню для покладання квітів.
Біля пам’ятника Вічного вогню відбулося Поминальне богослужіння.
В урочистому святкуванні Дня Перемоги взяли участь представники місцевої влади, зокрема, міський голова Золочева Ігор Гриньків, голова Золочівської районної ради Володимир Недзельський, заступник голови районної ради Андрій Леськів, голова Золочівської районної державної адміністрації Ярослав Окрепкий. На урочисте відзначання Дня Перемоги прийшли ветерани війни, військовослужбовці, вчителі, школярі та інші мешканці і гості міста Золочева.
На святкування дня Перемоги прибув Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій. Який у своїй промові сказав:
“У священному писанні є такі слова, сказані Господом нашим Ісусом Христом: “Немає більшої любові від тієї, якщо хто душу свою покладе за друзів своїх”. Ось власне тут лежать воїни, молоді воїни, які поклали свої душі за це мирне світле небо, за нас з вами. Я вдвічі вдячний сьогодні представникам місцевої влади і всім тим громадським організаціям, які впродовж багатьох років займалися пошуками, тих солдат, які безвісно пропали у боях Великої Вітчизняної війни. Власне я тут чув, хтось запитував, хто це є я ? Я приїхав сюди для того, щоби вклонитися могилі мого діда, батька мого батька, який тут похований в цій Брацькій могилі. Ми дуже довго шукали це місце. Все своє свідоме життя я пам’ятаю, як батько розповідав мені про діда, і мушу сказати, що доля його, життя його дуже схоже на життя багатьох солдатів, які полягли спочатку в боях за визволення Тернополя, а потім в боях за визволення міста Львова. В 1944 році після того, як на Хмельниччині визволили наше село, 4 березня, мій дід, як і багато інших, як вчитель математики місцевої школи, був мобілізований до лав Радянської армії. Переживши всю окупацію, непрості стосунки з німецькою владою… Я для того це все вам розказую, щоби ми зрозуміли, що до цих пір ми живемо в непростих умовах, бо всі ровесники, які повернулися в село мого діда, так чи інакше, маючи ордени на грудях, зазнали ще й поневірянь в Сибіру. Тільки через те, що жили на окупованій території. Тому я не можу зараз сказати, що краще було для нього, скласти голову на цій Золочівській землі, чи дальше вернувшись, також з орденами й медалями, продовжувати своє життя дуже далеко в Сибіру. Я кланяюся всім живим, які прийшли з бою, які могли радість перемоги розділити з своїми родинами. Звичайно, що сьогодні переможці до кінця не пошановані, і так здається, що правду на цій землі дуже важко знайти, бо правда одна є тільки в Бога. Я сьогодні і радію і сумую разом з усіма вами. Радію від того, що маю можливість на цій Брацькій могилі разом з вами помолитися, сумую від того, що тяжким горем ця війна ще до сьогодні відгукується в серцях дітей війни. І радію від того, що 66 років, над нашою землею українською є мирне небо…”
Також свої промови та слова вітання виголосили Ігор Гриньків, Володимир Недзельський, Ярослав Окрепкий та ветерани Великої Вітчизняної війни, голова ОУН УПА Ярослав Безпалько.
Всіх полегших в бою вшанували хвилиною мовчання.
Після Урочистого покладання квітів, сформувавши колону, учасники параду перейшли до пам’ятника Сталінських репресій.