Декорування тканинами та килимами великого палацу Золочівського замку

Життя в 17 ст. у Великому палаці Золочівського замку було досить комфортним завдяки ефективній системі опалення, внутрішнім туалетам з системою каналізації та затишним інтер’єрам. Вони хоч і поступаються за своєю пишнотою інтер’єрам палаців у Жовківському чи Підгорецькому замках, все ж таки були гідними короля Яна ІІІ Собеського та його дружини, француженки за походженням Марії Казимири.
Замок у Золочеві був побудований, як потужна оборонна фортеця того часу, покликана захищати навколишні землі від ворожих нападів. Замок входив у так зване оборонне передпліччя Львова. Але він був також і затишним житлом для господарів міста та околиць. Засновник замку Марко Собешин був воєводою Люблінським. Королівською резиденцією, і далеко не головною замок став лише у 1674 році, коли господар замку, внук Марка Собешина, був обраний королем. Потреби у пишному декоруванні палацу у замку не було, оскільки Ян Собєський та його дружина бували тут не так часто. Виїжджаючи у свої резиденції, вони брали з собою цінні картини, меблі, декоративні тканини, килими. Інтер’єри спеціально до приїзду господарів облаштовувалися речами, які знаходилися у палацових скарбницях.

Саме з епохи Ренесансу починається історія свідомого декорування інтер’єрів. В цей період відродження античного мистецтва, потреба у майстерному оформленні інтер’єрів стає актуальною для знаті європейських держав. Важко уявити собі інтер’єр без тканин. Вони надають відчуття комфорту, пом’якшують строгість архітектурних ліній, захищають від холоду, шуму, пилу, спеки та сонячного світла і до того відділяють одну від одної функціональні зони. Стіни в палацах прикрашали килимами, опонами. шпалерами, драпірували тканинами. Килимами та декоративними тканинами покривалися столи та лави. Тканини застосовували також для пошиття штор, балдахінів, покривал і подушок, ними також обтягували меблі.. Використовували виключно якісні тканини, такі як атлас, дамаск, сатин, шовк, парчу, тонку вовняну пряжу, вельвет і оксамит. Кольори нагадують про блиск дорогоцінних каменів: яскраво-жовтий, блакитний, червоний. Малюнок, в основному, – це квітково-геральдичні символи, наприклад троянди, іриси або корони вишиті рожевими, синіми або зелено блакитними шовковими нитками. Шпалери характеризувалися західними мотивами, а килими – східними.
Розквіт епохи Барокко вніс свої корективи у оформлення інтер’єрів палаців. Віконні гардини стали складними, театралізованими. Карнизи і ламбрекени, які спочатку використовували для приховування штанг і робочих частин, тепер стали грати декоративну роль. Тасьма, плоскі шнури, бахрома з китицями і сутаж з шовкових ниток – всі ці елементи декору, спочатку маскуючи підгин і місця з’єднання драпіровок, стали підкреслювати багатство та респектабельність своїх господарів. Над дверима та ліжками з’являються ламбрекени з фестонами та бахромою. Ліжка знатних осіб споруджувалися з пишних завіс і найскладніших драпіровок з оксамиту, шовку і штофу. У багатьох культурах балдахін – це символ влади.
Згідно з інвентарними описами в скарбницях Великого палацу Золочівського замку знаходилися: «Килим в квіти з зеленими френзелями шовком і атласом жовтогарячим підшитий, килим турецький на стіл, килимок на оксамиті зеленому гаптований золотом і сріблом, покриття на стіл друковані червоне та фіалкове, декілька покриттів сукняних кармазинових з френзелями, тканина для оббиття буркательова кармазинова та фіалкова на білому дні в квіти, тканина, де на дні золотому квіти різного кольору буркательова, портьєри для заслонення дверей, заслона невелика турецька по якій пружки золоті та срібні та квіти, заслона до каміна зелена, шпалери, балдахін оксамитовий кармазиновий, навершшя до карети з оксамиту узорчастого, а також крісла оббиті голубим і червоним сукном». Після перемоги над турками короля Яна ІІІ Собеського, до скарбниць Золочівського замку потрапило чимало трофейних турецьких наметів, попон на коней, тканин під сідло та ін., що також описано в інвентарях. Багато з описаних речей були перевезені в інші замки, наприклад у Жовкву, деякі були позичені та сюди вже так і не повернулися.
Коли формували інтер’єри Великого палацу враховували ці описи, а також бралися елементи з картин. Так, з відомого портрета короля Франції Людовіка ХIV, запозичено елементи оформлення балдахіну і шторів Тронного залу. Навіть килимові доріжки прикрашені тут символами королівської влади у Франції – ліліями андагавенськими.
При формуванні інтер’єрів також бралися за зразки і інтер’єри Вілянува – королівської садиби Яна ІІІ Собеського під Варшавою, Вавеля – королівського замку у Кракові, а також Лувру і Версалю.