Усі ми чекаємо дива. Нам його охоче обіцяють астрологи та екстрасенси, політики та економісти. Ми з надією поглядаємо то в небо, то на багатообіцяючі бігборди. Та, на жаль, дива не стається. Можливо, ми не туди дивимось? І справжнє диво не зовні, а всередині нас? У душі, у серці, яке притягує інше серце, щоб поєднатись у любові.
Хіба це не диво – любов? За нею не потрібно стояти у черзі, купувати за шалені гроші. Вона приходить сама, іде, чи залишається назавжди, теж сама підвладна лише таємничому закону, що єднає людей і дає людям життя.
І ось диво звершилось – дитятко народилось. І хай у цю мить ішов дощ, чи осипали яблуні пелюстки, чи десть співав соловей, хай воно про це не знало, не зрозуміло, не побачило, але, якщо дев’ять місяців його зігрівала любов, яку випромінювала мама, все це стане його світом, в який воно прийшло, щоб продовжити рід людський.
І, якщо б ми змогли зрозуміти назавжди забуту нами, дорослими, мову посмішок немовляти, плачу, рухів, дитятко б розповіло про прості істини, з якими його послав у цей світ Всевишній. Ці істини вкладаються в мораль, виплекану людством протягом тисячоліть: люби, завжди говори правду, не вбивай і просто будь щасливим.
Немовля про все це знає і мама, торкаючись його чола, перетворюється із звичайної жінки в мадонну. Саме у цю мить і стається «звичайне диво».
Якби ж ця мить тривала вічно. Скільки б помилок змогло б уникнути людство, не заплямувало б себе ненавистю, нетерпимістю, війнами.
Та все ж не зникає ця мить. Для багатьох вона стає визначальною у житті. Напевне, саме це називається совістю. Саме тому кожен із нас має берегти у серці цю мить. А, якщо забули, постараймось згадати той перший материнський дотик – благословення. Згадаймо, щоб не промовити поганого слова, щоб не підняти руку на слабшого, беззахиснішого, згадаймо, коли покохаємо…
Немає у світі нічого ціннішого, ніж мати і дитина. Поки що наші діти ще не розуміють, що таке економіка та політика, поки що лежать у колисках, граються ляльками, складають перші слова: «мама, тато»… Та прийде час і вони запитають, що таке економіка і для чого вона. Якщо більшість людей так і не змогла подолати межу бідності; що таке політика інавіщо вона, якщо у річках забруднена вода, а з гусениць не появляються метелики; що таке життя, якщо люди перестали чути і розуміти один одного? Що зможемо відповісти? На ці питання маємо відповісти ми, дорослі. Сьогодні. Зараз. Поки не пізно.
Леся ГОРГОТА
