Згідно статті 43 Конституції України, кожна людина має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожна людина, якій Медико-соціальною експертною комісією встановлено групу інвалідності, має право на працю, і якщо вона не досягли пенсійного віку, має право бути зареєстрованою у Державній службі зайнятості як безробітна.
Частиною 3 статті 26 КЗпП України визначено, що «Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: … інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.»
Державна служба зайнятосі може скерувавати осіб яким встановлено групу інвалідності для працевлаштування на вакантні посади, які зазначені роботодавцями – субєктами господарської діяльності. Проте, така посада не повинна суперечити вимогам індивідуальної програми реабілітації інваліда виданою МСЕК, як приклад: «встановлено інвалідність III групи, та він може працювати бухгалтером, касиром, контролером і т.д.».
Форма направлення на працевлаштування є встановленого зразка відповідно до наказу Міністерства соціальної політики від 16.05.2013 № 270. і якщо працівник-інвалід направляється на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, на створене спеціальне робоче місце для інваліда, то в ній про це зазначається.
На практиці, частими є випадки, коли при прийнятті на роботу працівника, якому встановлено групу інвалідності, ним не повідомлено про встановлену інвалідність та не представлено документів, які б свідчили про її встановлення, в тому числі індивідуальної програми реабілітації інваліда. В такому випадку, якщо роботодавець працевлаштував такого працівника з випробувальним терміном згідно частини 1 статті 26 КЗпП України, то неправомірність його дій потрібно буде довести, якщо йому все ж таки було відомо про встановлену працівникові групу інвалідності.
Такий трудовий спір згідно глави ХV КЗпП України підлягає безпосередньому розгляді у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах шляхом опитування осіб, надання свідчень свідків, працівників, які можуть підтвердити чи спростувати твердження. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та свободи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений Законами України. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається. Лише суд сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи.
За працевлаштування інвалідів з випробувальним терміном, в супереч вимогам частини 3 статті 26 КЗпП України, роботодавець несе адміністративну відповідальність за частиною першою статті 41 КупАП шляхом накладення штрафу на його посадових осіб у розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Державний інспектор з питань праці Павлик І.Р.
