ЧОРНА ВДОВА ПОМОРЯНСЬКОГО ЗАМКУ

1476 року, після смерті батька, половину Поморян успадковує молодий руський шляхтич – Микола Свинка. Інша половина тоді була в руках його двоюрідного дядька – Сигізмунда Кердея. Вже наступного року Микола одружується, бере собі за дружину молоду дівчину, дочку сандомирського старости – Доротею з Олесницьких. Однак два роки спільного життя не принесли бажаного щастя. Очевидно, з оглядкою на свій стан здоров’я, 8 січня 1479 року 29-літній Свинка складає заповіт. Не бажаючи залишити кохану дружину без засобів для існування, прописує, що у випадку його смерті, Доротея має право довічно посідати його частку Поморян. Проте… У випадку, якщо вона повторно вийде заміж, його спадок має відійти найближчим спадкоємцям – тіткам Анні Скарбек і Катерині Островській. І вже на початку наступного року молодий Микола Свинка розпрощався з цим світом, ставши останнім представником свого роду. Разом з його життям обривається і історія роду Свинок.

Молода вдова, в такій ситуації, постає перед цікавим вибором – залишатися безпотомною вдовою і довічно посідати Поморяни, або ж вийти повторно заміж і втратити все матеріальне. І вона знаходить прекрасне рішення. Вона виходить заміж за щойно овдовілого Мартина Островського, чоловіка Катерини Островської, однієї з тіток Миколи Свинки. Доротея просто бере собі за чоловіка того, хто мав би розпоряджатись її маєтком в разі її повторного одруження. Так і вівці залишилися цілими і вовки ситими. Однак, і тут не довго тривало сімейне щастя, вже в 1484 році Доротея вдруге овдовіла. В такій ситуації законними власниками її частки Поморян стають її пасинки – діти Мартина і Катерини Островських. Доротея кінцево втрачає право претендувати на спадок першого чоловіка – Миколи Свинки.

Здавалось би, гра Доротеї з життям зайшла в глухий кут. Не знаємо якою ця жінка була з себе, але амбітність – це точно була основна риса її характеру. Її увага переключається на іншу половину Поморян, яка належала теребовлянському старості, також овдовілому шляхтичу Сигізмунду Кердею. І що би Ви думали? Вже в 1490-му році бачимо Доротею з Олесницьких законною дружиною Сигізмунда Кердея. Вона втретє посідає Поморяни. Цього разу сімейне щастя підійшло ближче, ніж будь-коли раніше. Майже одразу в них народжується син – Ян. І здавалось би, Доротея нарешті знайшла своє місце. Проте трагічний 1499 рік вніс свої корективи. Навесні цього року відбувається набіг татар на Галичину. Сигізмунд Кердей забирає Доротею з Яном і пробує організувати оборону від татар в сусідньому Дунаївському замку. Той був куди краще укріплений, доглянутий і підготовлений до оборони. Однак і цього було не достатньо, замок був татарами здобутий. Сигізмунд Кердей був вбитий на очах Доротеї, а їх єдиного сина забирають в ясир.

Тричі вдова Доротея з Олесницьких стала останньою сторінкою в історії родів Свинок і Кердеїв, як власників Поморян.

Протягом наступних двох років, ми ще зустрічаємо Доротею в історичних матеріалах. Знайшовши опікуна в особі свого брата – Петра, все ще намагалася відстоювати права власності на Поморяни в судах проти братів Яна і Віктора Сененських. Однак, це був складних в її умовах процес. І вже 8 січня 1501 року вона остаточно визнає їх єдиними і повноправними власниками Поморян. Так прийшла нова сторінка в історії замку – сторінка Сененських.
Історик Олег Стасюк,
Ініціативна група з відродження Поморянського замку

Залишити відповідь