ЧОРНА ВДОВА ПОМОРЯНСЬКОГО ЗАМКУ

1476 року, після смерті батька, половину Поморян успадковує молодий руський шляхтич – Микола Свинка. Інша половина тоді була в руках його двоюрідного дядька – Сигізмунда Кердея. Вже наступного року Микола одружується, бере собі за дружину молоду дівчину, дочку сандомирського старости – Доротею з Олесницьких. Однак два роки спільного життя не принесли бажаного щастя. Очевидно, з оглядкою на свій стан здоров’я, 8 січня 1479 року 29-літній Свинка складає заповіт. Не бажаючи залишити кохану дружину без засобів для існування, прописує, що у випадку його смерті, Доротея має право довічно посідати його частку Поморян. Проте… У випадку, якщо вона повторно вийде заміж, його спадок має відійти найближчим спадкоємцям – тіткам Анні Скарбек і Катерині Островській. І вже на початку наступного року молодий Микола Свинка розпрощався з цим світом, ставши останнім представником свого роду. Разом з його життям обривається і історія роду Свинок.

Молода вдова, в такій ситуації, постає перед цікавим вибором – залишатися безпотомною вдовою і довічно посідати Поморяни, або ж вийти повторно заміж і втратити все матеріальне. І вона знаходить прекрасне рішення. Вона виходить заміж за щойно овдовілого Мартина Островського, чоловіка Катерини Островської, однієї з тіток Миколи Свинки. Доротея просто бере собі за чоловіка того, хто мав би розпоряджатись її маєтком в разі її повторного одруження. Так і вівці залишилися цілими і вовки ситими. Однак, і тут не довго тривало сімейне щастя, вже в 1484 році Доротея вдруге овдовіла. В такій ситуації законними власниками її частки Поморян стають її пасинки – діти Мартина і Катерини Островських. Доротея кінцево втрачає право претендувати на спадок першого чоловіка – Миколи Свинки.

Здавалось би, гра Доротеї з життям зайшла в глухий кут. Не знаємо якою ця жінка була з себе, але амбітність – це точно була основна риса її характеру. Її увага переключається на іншу половину Поморян, яка належала теребовлянському старості, також овдовілому шляхтичу Сигізмунду Кердею. І що би Ви думали? Вже в 1490-му році бачимо Доротею з Олесницьких законною дружиною Сигізмунда Кердея. Вона втретє посідає Поморяни. Цього разу сімейне щастя підійшло ближче, ніж будь-коли раніше. Майже одразу в них народжується син – Ян. І здавалось би, Доротея нарешті знайшла своє місце. Проте трагічний 1499 рік вніс свої корективи. Навесні цього року відбувається набіг татар на Галичину. Сигізмунд Кердей забирає Доротею з Яном і пробує організувати оборону від татар в сусідньому Дунаївському замку. Той був куди краще укріплений, доглянутий і підготовлений до оборони. Однак і цього було не достатньо, замок був татарами здобутий. Сигізмунд Кердей був вбитий на очах Доротеї, а їх єдиного сина забирають в ясир.

Тричі вдова Доротея з Олесницьких стала останньою сторінкою в історії родів Свинок і Кердеїв, як власників Поморян.

Протягом наступних двох років, ми ще зустрічаємо Доротею в історичних матеріалах. Знайшовши опікуна в особі свого брата – Петра, все ще намагалася відстоювати права власності на Поморяни в судах проти братів Яна і Віктора Сененських. Однак, це був складних в її умовах процес. І вже 8 січня 1501 року вона остаточно визнає їх єдиними і повноправними власниками Поморян. Так прийшла нова сторінка в історії замку – сторінка Сененських.
Історик Олег Стасюк,
Ініціативна група з відродження Поморянського замку

Залишити відповідь

Next Post

Наживо: зустріч біля кінотеатру

У Золочеві молодь зустрічається біля кінотеатру через те, що призупинено кінопокази. Нагадаємо, що до Вільного мікрофону звернулася мешканка Золочева Олена Ковтун, яка запросила тих, хто хоче, щоб працював кінотеатр приходити для зустрічі на сходах перед кінотеатром. Дівчина розповіла, що для неї, як для людини з обмеженими можливостями, кінотеатр був єдиним […]