Молодий чоловік сидів у тюремній камері і думав: „Як довго спливає час. Я знаходжуся тут лише декілька тижнів, а здається, що минуло вже багато тисяч років”.
Жінка ділилася з подругою: „Намагаюся планувати свій час так, щоб усе встигнути. Хоч маю багато часу, а його все одно замало для тих справ, які маю виконати.”
Час спливає, незалежно від того, хочемо ми того чи ні. Він крокує з піднятою головою нашим життям, і жодне намагання спинити його кроки – нереальне.
Лише від тебе залежить на що розпорошити свій час: розтратити його на перебування у в’язниці чи на планування робочого дня.
Варто пам’ятати, що життєвими вчинками ми повинні заслужити вічність.
А на що витрачаєш свій час ти?
Катерина Тихонова
