Дитяча трагедія

Я часто люблю прогулюватися уривками свого дитинства. Інколи ці спогади, наче могилки рідних, викликають сльози і мовчання. Часом сміх – до кольок в животі. Та найчастіше – це розгубленість, яка при цих спогадах, опановує тіло і зараз. У кінці дев’яностих, коли єдина можливість вижити була лише від господарства в селі, батьки

ДЕТАЛЬНІШЕ

Піаніст

Сцена дихала спокоєм. Тьмяне службове світло падало на відполіровану гладку поверхню чорного роялю, сподіваючись крізь дерево побачити його справжнє єство. Рояль мовчав… Чорно-білі клавіші чекали на нього. Того, хто одним дотиком пробуджував кожну їх клітинку і дарував їм життя. А він був диваком (принаймні, усі його таким вважали). Він заходив на

ДЕТАЛЬНІШЕ

Мій ангел

Це був вечір, у якому доводилося лише надіятися. Я самотньо стояв у одному містечку,посеред дороги, що за 30 км віддаляла мене від дому. Погодні умови щохвилини вбивали мої шанси побачити тьмяне світло автомобільних фар, що прямували б у моєму напрямку. Сніг замітав сліди авто, що ще встигло прорватись крізь цю

ДЕТАЛЬНІШЕ