Літо чіпляється гостро – голка́ми шипшини, палить і душить цілунками визріле сонце, сохнуть на вітрі, злітають увись крепдешини, наче барвисті квітки на невидимій шворці… Ноги засмаглі, подряпини – ніжним пунктиром, губи – обвітрені й шерхлі – із присмаком моря, скапують дні гіркотою розлуки і горя, сумом повернень в далекі осінні […]
Творчі рядки
Вчора було так темно… | Наталія Ковалик (відео)
Вчора було так темно… Вітряна, хижа ніч… Підсвічник мій – річ даремна: в ньому ж немає свіч, місяць скупий, мов злодій, в хмарах ховався десь, зорі були на споді вивернутих небес. Тьма – непроникна гуща, хоч би тобі маячок! Горів тільки мій маленький, мій зламаний сірничок. Йшла, попри тьму безоку, […]
І небо таке, немов на полотнах Беати | Наталія Ковалик (відео)
І небо таке,немов на полотнах Беати,і сонце – як сонях, застигло у чорній траві,і як тут заснути,і як взагалі можна спати,коли над землею гойдаються тіні живі?Посріблений димзастилає завісою небо,тугою струною бринить децибелами звук;а їм, молодим,в цьому світі набутися треба,вернутись – пройти кілометри чекань і розлук;поло́тна, поло́тна,чи просто – заюшені ря́дна,малює […]
Верніться живими | Галина Ільків-Орфіняк (відео)
Галина Ільків-Орфіняк читає власну поезію Верніться живими.
Ти вчора сказав, що, коли я заходжу в кімнату | Наталія Ковалик (відео)
Ти вчора сказав, що, коли я заходжу в кімнату, вмикається світло і пахне трояндовий чай, метелик за склом добирається в хату і сонце вечірнє не хоче сідати за край… А ще ти сказав, що пасують мені окуляри, що любиш дивитись, як я порядкую в книжках і, наче в ковчегу, де […]
Слова проростають | Наталія Ковалик (відео)
Слова проростають – осінні квітки́ на осонні, зажинками сходить засіяний біль у мені; і десь під вікном безпритульні, як сироти, бродять ті ночі безсонні, настояні на полині. Бувало і так, що, крім слова, нічого немає, і наче немає й тебе, тільки зоряний біль; і раптом ти чуєш, як щось із […]
