Життєві історії: Ольга Кіс

Поети сприймають цей світ по-особливому чутливо. Сьогодні героєм програми “Життєві історії” є наша золочівська поетеса Ольга Кіс.

Поезія – її спосіб життя, її позиція, її віра. Ольга Кіс заворожує сучасним поетичним мисленням і філософським заглибленням поетичного слова. ЇЇ поезія – це людські переживання і біль нашого народу. Її поетичний хист не піддається сумніву. В кожній поезії є своя перлинка, навколо якої сполучені особливими нитями метафори, епітети, порівняння.

АВДІЇВКА – КРУТИ
Там, де кривавиця плакала рутою,
Землю палила гіркою спокутою
Жертви, любові, осмути і відчаю
Пахло свічею восковою, вічністю…
Спиться вам, люди? Ну як вам льодяники?
Присолодили вам зайди і яники?
Сука-війна не на ваші окопчики?
Де окопалися?!
Де ваші хлопчики?!
Там, над Авдіївською промзоною,
Мати скорботна стоїть із іконою.
Свічей сузір’я розквітли у храмині.
Б’ються з дияволом хлопчики мамині!
Б’ються, а їм за плечима з редутами
Янгол стоїть із небесними Крутами.
Гей ви, курсантики, ось вам поповнення,
Лине до вас із вогненної повені…
Стишились капище і бомбосховище.
Мій сторозтерзаний Господи, довго ще?..
Смерть кружеляє з багнетами й путами.
Сходить криваве огниво над Крутами.
Пекло розверзлося понад промзоною.
Як тобі душечко, тут, безборонною?..
Не обізвались ні пси, ні горобчики.
Згинули хлопчики.
Мамині хлопчики.

Автор: Ольга КІС.