Вірші землячки – на заробітках

Наша землячка, яку доля закинула далеко на заробітки пише вірші. До вашої уваги декілька з них. Псевдонім автора – ОКСАНА ЗОЛОЧІВСЬКА.

Чоловіче, любий,
Як там діти наші?
Як моя матуся?
Чи здоров’я має?
Голову схиливши,
Він відповідає:
Діти в школу ходять,
Матір доглядаю,
Не спіши додому,
Роботи не маю.
Як нам далі жити,
Я того незнаю,
Може ти підкинеш
Грошеняток трішки,
Щоб до школи діточки
Не ходили пішки.
Добре, мій коханий,
Віддам до копійки,
Щоби ви, рідні мої,
Були ситі й вдіті.
Передала гроші
Сльозами обмиті,
А він до коханки
Зразу ж тої миті.
А в старій хатині,
Діти голі босі
І матір старенька
Смерті в Бога просить.
Жаль свою дитину,
Що так тяжко робить,
Робить і незнає,
Чоловік з другою
Все це пропиває.
А її сердешну
Годує брехнею,
Як її він любить
Чекає на неї.

***

ЗАГУБЛЕНА ДОЛЯ
До далекого краю,
Із рідної хати,
Поїхала мати
Гроші заробляти.
Залишила діти
І матір стареньку
Чоловіка свого
Всіх їх доглядати.
Шукала роботу,
Вчила їхню мову,
А в той час у дома
Чоловік з другою.
Він забув за діти,
За матір стареньку,
І за тую жінку,
Що пішла із хати.
Вона вдень і в ночі
Сльози витирає,
Як приходять їй ці гроші
Ніхто не спитає.
Молиться до Бога,
Долі просить дітям,
І старій матусі
Ще трохи пожити.
І за чоловіка
Весь час пам’ятає,
Бо живе для них вона,
Для них заробляє.

***

Зранку встань,
Відкрий віконце,
Запусти у гості сонце.
Хай зайде всіх обігріє,
Тепло й радість подарує.
І радій ти кожній днині,
Щоб любов була в родині,
Щоб росли здорові діти,
Й дарували тобі квіти.
Щастю своєму ти радій,
Про майбутнє їхнє мрій,
І частіше у віконце
Запускай до себе сонце!

Потекла сльозинка
По моїй щоці,
Чого плачеш очко?
Чому сумно тобі?
То не плаче око,
То плаче душа,
В стороні далекій
Самотня одна.

***

МОЄ ЖИТТЯ
Пишу те що відчуваю,
Те що в моїм серці,
Те що в пам’яті моїй,
Те що в моїй думці.
Примітивне і смішне,
Все було зі мною.
Проминуло, все пробігло,
Як той кінь по полю.
Одне хочу я забути,
Друге пригадати,
Но нехочу я ще раз
Це все пережити.
Були радості любов,
А ще більше смутку.
Були сльози, лайки, плач,
Небуло достатку.
Пережила все це я,
Рано посивіла.
Люблю світ цей і життя,
Я не скам’яніла.