Сумні роковини трагічних подій у Золочівському замку-тюрмі

І знову на дворі червень. І знову наближаються сумні роковини трагічних подій у Золочівському замку-тюрмі у червні 1941 року, коли з вступом до міста німецької армії у замку-тюрмі відкрилася страшна картина мученицької смерті сотень наших земляків.

Про це вже багато говорилося за останні 30 років. Здавалося б, що вже не залишилося чорних і білих плям у цій трагічній історії. Але це не так. Ще живуть свідки цих подій і безпосередні учасники, діти і внуки тих, хто за свою роботу отримував персональні пенсії, а сьогодні багато хто посилається на час – таким він був тоді, а кожен виконував свою роботу. Час ніби присипляє пам’ять.
У природі літа – червень місяць особливий. Літо буяє на повну силу. І в цей благодатний у природі час покоління міста і околиці 1941 року заніміло від жаху. Люди впізнавали своїх рідних і близьких, батьки впізнавали своїх невинно закатованих дітей, діти – батьків у стінах замку-тюрми.
За суєтою буденності ми не встигаємо жити. Час мчить з шаленою швидкістю… А поза тим кожного дня у своїй порі сходить сонце і пробуджує до життя новий день. У його відблисках мерехтить діамантовим блиском роса на траві, яку десь там на східних землях України допче чобіт окупанта, того самого окупанта, який тисячами знищував мирних людей на їх власній землі, оголосивши ворогами свого ж народу. Чому історія не навчає, а так страшно карає?
Тому не маємо права забувати… Ворог не дрімає.

У суботу, 1 липня 2017 року, о 9.00 год. у палацовій капличці Благовіщення відслужиться заупокійна Служба Божа за невинно замученими у Золочівському замку-тюрмі у 1941 році.
У неділю, 2 липня, о 18 год. біля каплички-пам’ятника відслужиться Панахида.
І знову церковні хори і народні колективи співатимуть «Недоспівану пісню». Ті молоді хлопці і дівчата які загинули у застінках НКВДистських тюрем своїх пісень не доспівали. Не доспівали своїх пісень і ті хлопці, які сьогодні гинуть на сході України… Молитва, пісня і пам’ять – це те найменше, що можемо робити тут і тепер. Маємо скласти наш іспит на пам’ять. Тому маємо прийти у сумні роковини до стін Золочівського замку, нехай розп’ятий Ісус загляне і у наші душі.