Поморяни

На південний схід від Золочева на окраїні Подільської височини, на межі з Тернопільською областю, серед мальовничої природи, в долині через яку протікає річка Золота Липа, розкинулось ко­лишнє містечко, а нині селище міського типу Поморя­ни.

Перша писемна згадка про Поморяни датована 1437 р., а від 1456 р. – це вже місто. Року 1504 Поморянам надано Магдебурзьке право. Поморяни огорнуте невисокими горами та густими віковічними лісами.

Про походження назви “Поморяни” існує ряд версій. Одна з них розповідає, що Поморяни були оточені великими мочарами, ставками та водами річок Золота Липа і Махнівка. Через природні умови доступ до Поморян був надзвичайно ускладнений, що давало мешканцям поселення міста запоруку спокійного життя. А його околиці були сприятливі для поселення. Від цього походить назва нібито “поморю”.

Окрасою Поморян був замок-палац, навколо якого красувався розкішний парк. Замок відігравав важливу роль як оборонна споруда та фортифікаційний пункт під час неодноразових нападів татар та турків.

За переказами, Поморянський замок завжди літом відвідував американський посол, котрого дуже чарувала і вабила природа Поморянщини. Американські гості часто навідували храми Поморян, оглядали старовинні ікони та церковний інтер’єр.

Первісний замок, збудований у другій половині XVI ст. – це чотирикутна замкнена двоповерхова споруда з круг­лими наріжними баштами і невеликим внутрішнім дво­ром. Його оточували рови, що заповнялись водою з річки Золота Липа та низка оборонних мурів. До нього мож­на було дістатися по підйомному мосту через в’їзну бра­му в центрі північного крила.

Наприкінці XVII ст. замок став літньою королівською резиденцією.

У першій половині XVIII ст. Поморяни і замок пережи­ли занепад. Наприкінці XVIII ст. замок відреставрували і два його крила пристосували під житлові приміщення. Вони збереглись донині. Найдавнішим є східне крило з круглою чотирьохярусною вежею та південне з від­критою галереєю з боку подвір’я. Після війни у замку роз­містили ремісниче училище, а від 1970-х років він пустує.

Первісне поселення Поморяни, про яке описували історики, називали ще й “Старим Містом”, що займало близько 100 моргів землі, обведене з усіх сторін високим чотирикутним валом. Міські будинки були збудовані між річками Золота Липа і Махнівка. По середині цього простору є велика прямокутна площа-ринок, на якій була побудовано ратуша з триповерховою вежею й одноповерховим будинком. У давнину ратуша служила: нижня частина – для складу зброї, а перший поверх – для проживання. Приміщення ратуші збереглися і до сьогоднішнього дня. Місто Поморяни мало право проводити щотижневі торги.

Року 1648 був Богдана Хмельницького здійснив похід із своїм військом на Львів через Поморяни. Переходили місто, правдоподібно, козаки полковника Кривоноса і Морозенка. Старожили Поморян до сьогоднішнього дня згадують перекази про похід гетьмана і пам’ятають визначні місця, де він зупинився. До нині стоїть старий дуб, неподалік Поморянського замку, біля якого зупинявся, щоб перепочити, Богдан Хмельницький.

Року 1658 місту загрожувала чергова татарська орда. Але татари дійшли лише до “Нового Міста”. Козаки полковника Морозенка і Кривоноса відбили ворога і здобули замок і місто. Місцеве населення радо вітали козаків-визволителів. Козаки збудували для поморянців з тесаних дубів гарний дерев’яний храм Успення Пресвятої Богородиці в козацькому стилі. Дерев’яний храм зберігся до наших часів.

Року 1772 Поморяни як і вся Галичина опинилися у складі Австро-Угорської імперії і з часом втратили Магдебурзьке право.

Однак сучасні дослідження, зокрема українських вчених, виявляють, що містечко Поморяни існувало ще в часи кам’яної доби, про що свідчать знайдені кам’яні сокири, які знаходяться у Поморянському музеї.

Окрасою Поморян є костел Святої Трійці, який збудований 1748 року та храм Святої Трійці – 1890 року.

У Поморянах в сиву давнину перебували відділи кубанських козаків. Їх було дуже багато. Вони часто роздавали мешканцям безплатно цукор і сало.

У 1920 році була створена Українська військова організація (УВО), яка мала за мету дальше проводити збройну боротьбу за своє визволення від окупантів.

У Поморянах працювало ряд ремісників: шевців, кравців, кушнірів, бляхарів та інтелігенції, а саме адвокати, вчителі, лікарі та ін.

Основний одягом дівчат на цей час були: чорні вузькі спіднички, вишиті нитками білі блузки з манжетами. Цей костюм доповнювали чорні туфлі. Жінки носили спідниці, плахти виготовлені з конопель, фартухи. Хлопці носили білі сорочки з комірцем під краватку, костюми світло-зеленого, а також берети чорного або темно-синього кольору. Мантлі були вбранням для військових.

Основне взуття на цей час – полотнянки та взуття, виготовлене з виправленої шкіри тварин…

Сьогодні Поморяни – центр селищної ради, яка об’єд­нує три села. У Поморянах працюють середня школа, профе­сійний ліцей, дитяча дошкільна установа, лікарня.

Поморяни включено до списку історичних міст і се­лищ України.

Про славу давнього містечка свідчать залишки замку, що чекають відбудови й оновлення.

За матеріалами сайту: Чисті джерела Бугу

Залишити відповідь