Останній тиждень Великого посту об’єднує два протилежні відчуття, про які образно сказав О. Олесь: «З журбою радість обнялась». Ще недавно – на Вербну неділею – Христос воздравії їхав на ослові, і йому стеляли путівець листям пальм, а в четвер опівночі один з його учнів на ймення Іуда за тридцять срібних зрадив свого вчителя…
Ми не будемо дискутувати – легенда це чи реальність, скажемо тільки: щоб там не було, але цей класичний сюжет, цілком суголосний з життєвими реаліями, дійство заслуговує святого писання. Ось чому в народі останній тиждень посту зв’язаний з багатьма обрядодіями.
Починаючи з понеділка, кожен день мав свої призначення. Серед них особливо визначалась Чорна середа,Чистий або Живильний, четвер, Великодня п’ятниця та Страсна, або Великодня, субота. Я коротко зупинюся на деяких особливостях цього тижня.
У понеділок, особливо для жінок день починався рано. Ще до сходу сонця мати будила дочок, нагадуючи, «недалеко красне яєчко», а тому потрібно « помити хату». Вмившись, господарниці почали білити стіни та стелю, змащувати жовтою глиною долівку, а рудою обводити підвалини в хаті та призьбу на дворі. Натомість мили лаву, стіл, мисник, двері й підвіконня. Після обіду йшли в город щоб до Чистого четверга посіяти все насіння.
Другого дня у вівторок жіноцтво золило, прало й прасувало білизну. Годилося також винести з хати й пополоскати все шмаття, підготувати до празника святковий одяг. Чоловіки тим часом працювали в полі й заготовляли найкращі дрова для випікання пасок.
Середа була своєрідним завершувачем найостанніших робіт: у середу під вечір уже годилося поратися з городом, навести лад у хаті, прибрати її зовні. Увечері починали вчиняти тісто для пасок та інших обрядових виробів.
Наставав Чистий четвер. З цим днем пов’язано чимало обрядів й дійств. У Чистий четвер обов’язково годилося готувати баби – паски.
Дівчата вибирали яйця для крашанок та писанок і готували віск, писала, природні барвники. До Великодня годилося зробити стільки писанок щоб можна було подарувати хлопцям хрещеникам, навіть випадковим людям котрі завітають погостини. Хлопці ж прибирали подвір’я, що вже прокльовувалось буйною зеленню, складали дрова, звільняли двір від хмизу тощо.
У Великодню п’ятницю родинне життя набувало особливого настрою. Люди намагалися вести розмову в помірних тонах – не кричати, не лаятися, не встрягати в суперечки. У цей день, крім дітей ніхто не їв, не не дзвонили у дзвони хіба що робили «в клепала» – дерев’яну чи бляшану дошку. У вечері майже всі йшли до церкви на Плащаницю. З суворими і присумленими обличчями мовчки слухали «Плач Богородиці» і приглушене читання Євангілії, адже веселитися не випадало, «бо Христос на розп’ятті…». Повернувшись з відправи, трохи підкіплювались і знову брались за роботу; не годилось лише шити, прати, прясти та стругати, «бо то великий гріх!».
Нарешті надходила Велика субота, яка власне й завершувала Чистий тиждень. В обов’язки господаря входило наробити свічок і зладнати кошик для посвяти. Жінки ж фарбували крашанки в лушпинні цибулі. Шкарлупу й яєць, що тріснули або розбилися відносили до річки й пускали на воду, «щоб допливла до рохманів ( померлих душ) і сповістила, що за завтра Великдень». Хоч крашанки фарбували у різні кольори але перевагу віддавали червоному. Люди вірили, що в свяченому яйці знаходить 40 милостинь, і там перебуває Дух святий, а тому лушпиння зберігали й підкурювали ним людей та худобу від пропасниці. У суботній день найбільше трудиться піч – гріється вода, готується смажене й варене їство, печуться чорні паски, себто паляниці, запікають писанки. Крім того, якщо в четвер не вдалися жовті паски. То їх повторно виробляли у суботу. За різними турботами непомітно спливає день. Як тільки в оселі згустились сутінки на покуті запалюють божницю, яка горітиме цілу ніч. Біля храму, в центрі села, на пагорбах молодь розпалює багаття, котре має горіти доти, доки не проспівають « Христос Воскрес». Всі – і дорослі і підлітки намагалися не спати всю ніч. Казали : «якщо проспить всеношну господар, то виляже пшениця, а коли господиня, – льон»; дітей також заохочували до цього різними обіцянками. Отже, в суботу люди жили передчуттям великої радості, «що недалечко красне яєчко» – прихід до довгожданого Великодня.
