Мисливські трофеї в експозиції Золочівського замку

mamonta10092016Мисливські трофеї – предмет особливої гордості чоловіків, які у мирний час вирушали на полювання, улюблене заняття шляхти. Ними прикрашали парадні покої, демонструючи свою вправність.
Любив полювати і господар Золочівського замку Ян Собеський. Збереглося передання, що він ледь не загинув під час полювання у Золочівських лісах, натрапивши на татарський чамбул.
Особливо гарні мисливські угіддя були в околицях його Поморянського замку – їх називали «красні пущі». Збереглася Краснопущанська легенда. Вона розповідає, що одного разу, під час полювання Янові Собеському вдалося поранити «рогача» – дивної краси оленя, вполювати якого мріяли всі мисливці. Поранений олень почав тікати у лісову гущавину. Собеський кинувся за ним. Олень привів його до хатини пустельника і під порогом помер. Собеський зрозумів, що самотужки з цих лісових нетрів йому не вибратися і він може тут загинути. Тим часом з хатини вийшов пустельник Гедеон. Він був дуже збентежений. Він виховав цього оленя з маленького оленяти, коли його маму вбили мисливці. Він мав видіння, що цього оленя вб’є коронована особа, переможець турків. Сам Гедеон колись був воїном, ходив з Жолкевським на Москву, тобто брав участь у битві під Клушино, потім воював з Хмельницьким, а потім, розчарувавшись у військових походах, став пустельником, щоб замолювати свої і людські гріхи. Він переночував Собеського, врятувавши його від холодної смерті. На ранок Собеського розшукали товариші. З вдячності Гедеону за врятоване життя і пророкування королівської корони, Ян Собеський дає йому грамоту і кошти на заснування монастиря у Краснопущі.
Серед наших мисливських трофеїв, звісно, немає саме того оленя. Тут в основному частина колекції Ланцкоронських зі Старого Роздолу, врятована Борисом Григоровичем Возницьким.
Є і особливо цікаві трофеї. Це фрагмент хребта іхтіозавра і бивень і плечева кістка мамонта. Це потрапило сюди з фондів колишнього атеїстичного музею, що був у церкві святого Миколая у Золочеві. Зі слів Бориса Григоровича Возницького, який на час формування цього музею був інспектором обласного управління культури, знаємо, що частину іхтіозавра передали з Саратовщини з розпорядження найвищої влади, щоб гідно представити еволюційний процес у дуже релігійній Західній Україні. Це найстаріший трофей. Іхтіозаври жили 120-60 млн.років тому.
Ці найдавніші мисливські трофеї студенти Львівського художнього коледжу ім. Івана Труша закомпонували у світильники.

Comments: