Вам потрібна реклама?! Звертайтеся у "Квест".

Легенди замку…

жовтня 10, 2011 Немає коментарів

Легенди Золочівського замку

350 років тому, у Франції часів мушкетерів та хитрого кардинала Рішельє жила-була маленька дівчинка, і звали її Марія Казиміра д‘Аркуін. Була вона дочкою капітана королівської гвардії та монаршої гувернантки, хоча в Версалі й шепотіли, що дівчинка – позашлюбна донечка королеви та її фаворита Конде. Так склалося, що цій тендітній дитині доля наказала покинути рідний край та відправлятися з послом принцеси Марії Людвіги у далеку північну країну десь на межі цивілізованого світу. Адже принцеса от-от повинна була одружитися з королем Речі Посполитої Владиславом IV.

Марія Казиміра й гадки не мала, що пройдуть роки – і трон польської королеви дістанеться їй, а за нею потягнеться шлейф з легенд, переказів та бувальщин про найромантичніше кохання монаршої пари у центрі Європи…

Кохання прив‘язало юну та звабну француженку до Галичини. Кажуть люди, дотепер привид Марії Казиміри блукає підземеллями золочівського та підгорецького замків. А не так давно у Золочеві об‘явився й новий потойбічний гість: Чорний Рицар тривожить спокій музею-заповідника, шукає щось у єдиному на Україні Китайському палаці. Хто знає, може, це коханий Ясь намагається знову побачити свою улюблену Марисеньку?

До трону Марія Казиміра йшла довго й важко. Любов Яна ІІІ Собеського та французької красуні спалахнула миттєво, ледь побачив 27-річний Ян у 1656р. у королівському палаці в Варшаві 15-річну красуню – і це полум‘я вони зберегли до старості. Та що за іронія – Марисенька за два роки виходить за іншого!

Потім Ян не раз зустрічав її у Замості, де вона жила з чоловіком, князем Замойським, п‘яничкою, хворим на подагру. Бич того часу – сифіліс – швидко доконав князя, невдовзі помирає мати Яна Теофілія, яка категорично була проти союзу сина з іноземкою. Шлюб Яна та Марії Казиміри 15 травня 1665 р. вже не перешкоджав нікому (хоча у Варшаві подейкували, що за сприяння Марії Гонзаги закохані таємно обвінчалися ще до похорону Яна Замойського). Попереду – 30 років разом. З їх тринадцяти дітей виживе лише четверо. Майбутнє принесе війни, походи, коронацію та тріумф під Віднем. А які щемкі, ніжні листи він їй писав! З 300 опублікованих епістол 80 написано з Галичини.

Король і через десятиліття обожнюватиме свою кохану Марисеньку, а от двір… Злі язики шепотіли за спинами монархів, що „Марися керує Яном, а вже Ян — Польщею”. Королеву відверто не любили: і походження, бач, недостатньо шляхетне, і іноземка, і до Парижа як додому вибирається інкогніто, називаючи себе маркізою де Жовква, і казну вряди-годи спустошує, як сарана, та ще й невідомо, чи не сама відправила за допомогою отрути свого першого чоловіка… Навіть те, що Марія Казиміра була кумою короля-сонця Людовіка XIV, який хрестив її сина Якуба, не покращило справи: відомо ж, намовляла Яна переїхати назавжди до Франції, де йому обіцяли титул маршала та орден Святого Духа.

Марія Казиміра доводила до шалу посполиту знать, вміло лавіруючи між нескінченними пересудами і придворними інтригами. Гордій та розумній королеві потрібно було хоч іноді відчувати себе в безпеці та спокої. Для усамітнення вона вибрала одну з літніх королівських резиденцій – фортецю у Золочеві, вотчину батька Яна — Якуба Собеського. Гоноровий магнат хотів залишити пам‘ять про себе: на кожному розі замку добре видно п‘ятикутні бастіони, що закінчуються сторожовими вежами, прикрашеними плитами з гербами Яніна, Годзава, Равич і Гербурт та літерами J.S.K.K.S.K. (Jakob Sobieski, Krajczy Koronny, Starosta Krasnostawski).

Легенди навіть стверджують, що Марія хоробро захищала Золочівський замок під час турецької осади.

Володар фортеці та його дружина мали в своїй резиденції окремі кімнати. Вікна з покоїв пані виходили на зовнішній бік фортеці, де була охорона, бо саме з цього боку в стіні було зроблено потайні сходи до скарбниці, багатої на коштовності та золоті монети. А ключі від скарбниці носила при собі саме пані. За порадами тогочасних архітекторів, між двома половинами був ще один прохід: аби у пана роги часом не виросли.

Та якщо вірити певним романтично налаштованим людям, ці ходи — дитячі забавки в порівнянні з тим підземним тунелем, який начебто зв’язував замок з навколишнім світом. Хоча подібні легенди розповідають чи не у всіх українських замках, ця може мати під собою реальне підґрунтя. Хоча “начебто” – все-таки ключове слово.

Особлива гордість Золочівського замку – туалети. Так-так, саме банальні нужники в часи Марії Казиміри були великою рідкістю. А золочівські ще й так майстерно зроблено, що їх вивчали й сучасні спеціалісти.

В 1690-х роках Марія частенько усамітнюється в Золочеві. Саме тоді з‘являється незвичний для Галичини Китайський палац завдяки пануванню моди на все східне. І хай високочолі дослідники знизують плечима, не знаходячи в споруді рис китайської архітектури, фантазія місцевих зодчих, які, звичайно, жодного разу не були за Китайським муром, породила унікальну та вишукану будівлю.

У 1696р. Ян ІІІ, переможець під Віднем, помирає, залишаючи свої галицькі замки коханій дружині. Та Марія не житиме у цих стінах. Неприязнь до неї серед шляхти нікуди не зникла, тож зникнути вирішила вона: спочатку обирає місцем проживання Рим, а потім поселяється у французькому замку Блуа, звідки цікавиться долею своїх маєтків. Щороку вона отримувала звідси звіти та доходи.

Щороку вона отримувала звідси звіти та доходи. Кажуть, коли під час Північної війни у Галичині хазяйнували російські війська, королева була дуже незадоволена. А ще подейкували, що, побачивши прохолодну реакцію королевича Якуба на смерть батька, Марія накаже зробити детальний опис королівського майна, щоб Якуб не розікрав його. Доходило до трагікомічного: королева просила не одягати на покійника корону, щоб син її не поцупив з труни.

От така варіація старої казки про Попелюшку-Марію — на тлі замку, який на наших очах перевдягається з лахміття Попелюшки у розкішні королівські шати стараннями директора Львівської галереї мистецтв Б.Г. Возницького. Влітку 2004 року тут відкрито експозицію східного мистецтва, проводяться чайні церемонії та рицарські турніри. Крапки в історії Марисеньки немає: дітлахи з моторошним захватом переказують між собою свідоцтва відчайдухів, які бачили в підземеллях таємничу Білу Пані.  (castles.com.ua)

Поділіться у соціальних мережах:

Share to Google Plus
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

 

Коментарі читачів (0)

Коментування вимкнено.

Реклама
СКІФ
НОВИНИ ОНЛАЙН
Login
РУБРИКИ
Реклама